Нова Конституція - шанс для єднання України

Політична боротьба в Україні буде лише загострюватися: на носі – місцеві вибори. Політичні сили, які прийшли до влади внаслідок перемоги Революції Гідності, втрачають прихильність виборців (це засвідчили результати досліджень практично усіх провідних вітчизняних соціологічних структур). Песимістичні очікування громадян, спричинені різким зниженням життєвого рівня та соціальної захищеності, зростають. Подібні повідомлення останнім часом все частіше з'являються у вітчизняних мас-медіа.
Навіть найбільшим оптимістам та прихильникам нинішньої влади стало очевидно, що період між парламентськими та майбутніми місцевими виборами, який можна і треба було використати на системні перетворення в державі, втрачено безповоротно. Обіцянка, що війна не стане на заваді системному реформуванню країни, на жаль, виявилася лише передвиборчим трюком.
На цьому тлі доволі висока підтримка "Опозиційного блоку", яку засвідчують соціологи - 6,2 – 9,3% (переконаний, він вищий, адже чимало його прихильників приховують свою думку), не викликає здивування. Більш того, рейтинг "ОБ" має значний шанс для подальшого росту.
А це говорить про те, що реальні реформи відкладаються на невизначений термін, а натомість нас очікує стандартний передвиборчий набір: міжвидова гризня на націонал-патріотичному фланзі (між партіями, які входять до парламентської коаліції, і тих, які претендують на сатисфакцію – ВО "Свобода" та "Правий сектор" і ще декількох, наразі маловідомих), намагання влади перекласти усі свої невдачі, промахи, а інколи неприкриту бездіяльність на колишніх регіоналів – "Опозиційний блок" - та війну і т.п. Одним словом – трилер з елементами трагікомедії.
Очевидно, в інший – мирний - час Україна могла б дозволити собі чергове шоу політичних боїв без правил. Проте зараз, коли на кону збереження державності України, це недопустимо.
Кремлівський ведмідь, знекровлений санкціями та низькою ціною на нафту, але ще сильний і готовий впитися у тіло своєї жертви - України, чекає на цей подарунок – споконвічний і перевірений засіб самознищення української державності, який дасть змогу російському режиму, тисячам своїх вірнопідданих зі зброєю в руках виконати поставлену задачу встановити "руській мір" на Донбасі, а за сприятливих умов - пройти своїм "православним" маршем по всій Україні.
Саме тому напередодні виборчих перегонів перед суспільством, і в першу чергу українськими політиками, постало завдання – відшукати проблему, вирішення якої могло б не відповідати інтересам усіх сторін українського політикуму, а, що найголовніше - інтересам усіх громадян України, та сприяло б консолідації українського суспільства.
Проблема не повинна бути абстрактною як безперервна боротьба з корупцією в Україні. Безперечно, боротьба з корупцією - це надважливе завдання, проте процес його вирішення багаторівневий, а тому доволі тривалий.
Інша річ - розробка та прийняття нової Конституції України, робота над новим текстом якої здатна об'єднати представників різних політичних сил.
Для такого припущення є певні підстави.
Так ідея нової Конституції підтримується не лише представниками парламентської коаліції, але і опозицією. Більш того: позиції влади і того ж "Опозиційного блоку" щодо основоположних принципів державного устрою України, як би це не намагалися приховати чи перекрутити окремі українські політики, однакові: по-перше – це унітарна держава, по-друге – з міаксимально децентралізованою владою.
Опосередковано вищенаведене обґрунтування підтверджується заявами Президента України Петра Порошенка. В ході першого засідання новоствореної Конституційної комісії він звернувся до Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана з проханням "залучити до роботи Конституційної комісії й інші парламентські фракції, які не входять до коаліції, бо дуже важливо, щоб це була думка всього парламенту".
Звісно, погляди на окремі положення нового тексту Конституції у політичних опонентів можуть, і скоріш за все, будуть різнитися. Проте іншого шляху, як добровільно і на рівноправній основі обговорити спірні питання з тим, щоби, врешті-решт, дійти повної згоди з партією "Опозиційний блок", яка на парламентських виборах 2014-го перемогла у Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, немає.
Тим більше, що озвучені лідером Опозиційного уряду Борисом Колесниковим окремі положення "опозиційної" Конституції, доволі слушні. Скажімо, його бачення реформи міліції є більш прогресивними, ніж аналогічна реформа "від Авакова". Колесников пропонує по суті американську модель, згідно з якою слідство у особливо важких справах відноситься до компетенції спеціально створеного слідчого органу на зразок ФБР. Цей орган фінансується з державного бюджету. Натомість у компетенції місцевих бюджетів – створення муніципальних підрозділів міліції, які виконують функції з контролю над громадським порядком.
Так само здоровою є ідея суттєвого скорочення апарату і створення нової системи ладної вертикалі. Важко не погодитися з опозицією стосовно того, що Україні не потрібна така кількість контролюючих органів у економічній сфері – практично кожне силове відомство має свої економічні підрозділи, що стали гальмом на шляху розвитку малого і середнього бізнесу. Більше того: ці підрозділи потрібно передати на баланс Міністерства фінансів.
Дуже важливо переглянути 49 статтю Конституції, яка гарантує безкоштовну медицину. По суті, ця стаття стоїть на заваді впровадження більш передових форм медицини – скажімо, загальної страхової. Але з точки зору нинішньої влади, безкоштовна медицина є якимось фетишем, від якого важко відмовитися.
Вигоди від співпраці між владою та опозицією як на мене, безперечні: кожна сторона отримає користь і зможе сформувати основний Закон не для окремих корпоративних груп, а для всієї країни. Утім, при очевидних перевагах для держави: рішення щодо тексту нової Конституції буде консолідованим, а відносини між регіонами не лише не зруйновані, а й зміцнені спільним рішенням щодо виходу із важкої ситуації.
Гадаю, нова Конституція стала б не лише логічним завершенням першого етапу Революції Гідності, але і можливістю для політиків з різних політичних таборів не на словах, а на ділі розпочати процес реального об'єднання України, тим самим показавши її ворогам, що українці більше не припустяться основної своєї історичної помилки – розбрату.