Операція: "Імітація" чи чого чекати від Національного антикорупційного бюро

Імітація діяльності – найбільш творчий вид діяльності. Саме цей афоризм прийшов на думку після того, як 278 народних депутата 7 жовтня п.р. у першому читанні підтримали президентський законопроект № 5085 "Про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції", який передбачає створення єдиного органу боротьби з корупцією – Національного антикорупційного бюро.

Імітація чи мімікрія (наслідування, маскування) - визначення, що найбільш точно передають суть даного закону. Чому? Все просто: створення Національного антикорупційного бюро (НАБ) прем'єр-міністр Арсеній Яценюк презентує як панацею від корупції - ключовим елементом "у рамках національної антикорупційної стратегії", насправді, не більше, ніж політтехнологія - нарівні з нещодавно підтриманим у Верховній Раді України законом про люстрацію. Сподівань багато, а результату, гадаю, не буде.

Більш того, синергія Громадської ради з люстрації та НАБ перетворить їх на двоголового Цербера з єдиним завданням – охорона інтересів нової української влади.

Дещо відволікшись на аналогії, повернемося до антикорупційних ініціатив президента та уряду, точніше до усвідомлення відповіді на питання: Чому законопроект № 5085 "Про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції" - політтехнологія, яка не передбачає реальної боротьби з корупцією, а лише має завдання зімітувати її?

Відповідь: даний законопроект не має фінансово-економічного обґрунтування, суперечить Конституції України, Кримінальному і Кримінальному процесуальному кодексам України та іншим чинним нормам законодавства. А це значить, що, навіть, в разі його прийняття в цілому, він приречений на неефективність і вибірковість.

Нажаль, з усіх прийнятих парламентарями антикорупційних законів логіці та вимогам часу відповідає лише один законопроект № 35114, який дозволятиме визначати кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів. Він передбачає розкриття інформації про реальних власників суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих в Україні. І це все.

Хтось зауважить, ні, не все. Створення НАБ – теж позитив. Адже структура подібна Національному антикорупційному бюро, свого часу була створена в Сінгапурі (Corrupt Practices Investigation Bureau, у перекладі - "Бюро з розслідування корупції"), тоді чому НАБ не підходить Україні, що не так?

Основна відмінність України від Сінгапуру і Грузії в тому, що ці країни застосували при боротьбі з корупцією комплекс заходів, запровадження якого не видно в Україні. Створення антикорупційного силового органу і посилення відповідальності за корупційні дії без ліквідації причин, які стимулюють це явище в державі, не принесуть ефекту, на який розраховує суспільство. Цікавий факт, на відміну від Сінгапуру, Грузія не приймала традиційного антимонопольного законодавства, грузинська влада прийняла Закон "Про вільну і конкурентну торгівлю", який був направлений в першу чергу не стільки на унеможливлення монополізації різних сфер бізнесу, скільки на відмову від обмеження конкурентного середовища.

Крім цього, в Сінгапурі і Грузії був знищений ґрунт для розвитку корупційного середовища - громіздкий і неефективний бюрократичний апарат та відносно низька оплата праці державних службовців. Ви спостерігаєте подібне в Україні? Отож.

Дійсно, висока зарплатня не гарантує того, що корупції не буде, але вона сильно скорочує мотивацію хабарників. В Сінгапурі з метою відстеження "лівих" доходів чиновників, агенти Corrupt Practices Investigation Bureau перевіряють банківські рахунки і майно не тільки самих держслужбовців, а й їхніх дітей, дружин, родичів і навіть друзів (!). Якщо клерк і його сім'я живуть невідповідно до своїх статків, Бюро автоматично, не чекаючи команди згори, починає розслідування. Коли міністр у декларації про доходи вказує, що у нього у володінні одна іржава машина, це лише в нашій країні нікого не дивує.

Дайте собі відповідь на питання: чи перевірить новостворене Національне антикорупційне бюро сукупний дохід та витрати сім'ї Генерального прокурора України Віталія Яреми, який на запитання журналістів, чим його син Валерій (нещодавно призначений на посаду глави департаменту держреєстрації прав на нерухоме майно) відрізняється від сина Януковича, відповів: "Тим, що він моральна людина, не бере хабарів і працює на 6,5 тисяч гривень"? На уточнююче запитання, як його син живе на 6,5 тис грн, Ярема відповів: "Ну, ми йому допомагаємо".

Не перевірить. А чому? Права та повноваження прокуратури, які дістались у спадок від репресивної системи радянського союзу, невластиві органам прокуратури демократичних держав: нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, а також безпосереднє здійснення досудового слідства, залишаються в Україні, перекреслюють усі сподівання на це. В Україні прокуратура не правоохоронний, а каральний орган. Тому і не перевірить.

Проте, не все так сумно. Хоч кволеньке, але світло в кінці тунелю є – дотримання нинішньою владою найголовнішого принципу боротьби з корупцією – рівність перед законом усіх.

Що для цього потрібно? Рішення просте, його озвучив однин із лідерів "Опозиційного блоку" Вадим Рабінович. З ним важко не погодитися. Політик переконаний, що люстрацію (гадаю, боротьбу з корупцією теж) потрібно починати з верхівки влади: Петра Порошенка, Арсенія Яценюка і Олександра Турчинова.

"Почніть люстрацію с трьох людей: Петра Порошенка, Арсенія Яценюка и Олександра Турчинова. Ці три особи стояли у джерел всього. Нехай вони почнуть люстрацію з себе. Адже люстрація без цього буде порожнім словом і механізмом боротьби з опонентами", - сказав Рабінович.

Якщо цього не трапиться, а суспільство проковтне це? Тоді на думку приходить інший афоризм: "Бажаючих бути обманутими зупинити неможливо". Хоча тоді це не афоризм, а діагноз.