Чому ідеологічні партії не мають шансів в Україні?
Стартувала передвиборча кампанія. Політичні сили намагаються усіма силами підняти свій рейтинг перед днем голосування: всі міста завішані білбордами, у перших десятках списків красуються відомі громадські та культурні діячі, військові, волонтери, в округах кандидати починають "сіяти гречку". Загалом все як завжди. І як завжди виникає питання: Чому серед партій з найбільшим рейтингом немає ідеологічних партій? Та й чому таких партій немає в Україні взагалі? Спробую визначити 5 основних причин:
Політична незрілість суспільства
Українське суспільство абсолютно політично не зріле та не освічене. Український виборець готовий голосувати за яскраві плакати, рекламу по телебаченню, ораторські здібності політиків, їх стиль та навіть минулу кар'єру, і тут навіть не йдеться про підкуп чи "соціальну допомогу". Український виборець не готовий голосувати за ІДЕОЛОГІЮ чи ПРОГРАМУ партії – і це призводить до тих наслідків, які ми отримуємо після кожних виборів. Наше суспільство не визнає прагматичних політиків-інтелектуалів, які дійсно здатні проводити реформи та якісно управляти країною. Тому такий політик, як Ангела Меркель ніколи б не могла перемогти на виборах президента України чи набрати більшість у Парламент. Українцю потрібні одіозні оратори, які будуть говорити ті речі, які йому хочеться чути. Чудовим доказом цього сьогодні є надвисокий рівень підтримки Радикальної партії Ляшка.
Значна перевага партій лідерського типу
В Україні значну перевагу мають партії лідерського типу. Виборець асоціює кожну партію з конкретним лідером і партія органічно залежить від нього. Це є значним негативом і зовсім не притаманним провідним демократичним країнам світу. Лідер партії повинен обиратися демократичним шляхом на значній конкурентній основі, як це робиться наприклад у США, а партія не повинна асоціюватися лише з лідером. Після втрати довіри до лідера, не має бути втрати довіри до цілої парті, вона не має вмирати. Українські ж реалії показують, що абсолютно усі найбільш рейтингові партії, саме лідерського типу з жорстким типом управління.
Влада бізнесу в політиці
Українська політика та великий бізнес дуже інтегровані та органічно поєднані. Великий капітал вирішує долю виборів та діяльності партій у Парламенті та місцевих радах. Тому партії, які не мають підтримки олігархів та великого бізнесу не можуть витримати конкуренції великих капіталів, а отже і боротися за владу. Єдиним вірним виходом з цієї ситуації, який вже довів свою ефективність в Європі, є державне фінансування партій.
Неправильна агітація
Українські партії не можуть і не хочуть агітувати по-європейськи. Вся агітація в Україні зводиться до яскравих розмитих гасел типу "Від стабільності до добробуту" чи "Жити по-новому" та набридливої реклами по телебаченню без жодної конкретики, типу "У мене є мрія". Партії навіть не пробують донести прості гасла, на подобі тих, з якими демократи-рухівці йшли до Верховної Ради УРСР "Незалежна держава! Демократична держава! Справедлива держава!" Під час кампанії йде банальна боротьба грошей та технологій за "дурного виборця", оскільки боротися за виборця розумного сьогодні нікому не вигідно.
Недовіра до політиків
За роки незалежності українські партії встигли вже стільки разів обманути та кинути свого виборця, що абсолютно втратили довіру. Виборець просто не вірить обіцянкам, прописаним у програмах партій та кандидатів, і навіть не читає їх. Партії повинні повернути довіру виборця, і перед кожними виборами або навіть щороку звітувати про свої виконані чи не виконані обіцянки.
Можна перерахувати ще багато причин та факторів, які не дають сьогодні можливості побудувати справжні ідеологічні партії та потрапити їм до Парламенту. Однак час іде, політична свідомість народу росте, як росте і те молоде покоління, яке народилося вже в незалежній Україні та виховувалось на українських цінностях. То ж залишається сподіватися, що майбутнє української політики за молодими патріотичними політиками-інтелектуалами та партіями з чіткою та незмінною ідеологією.
