Мова vs. Язык. Шостий раунд! Воскресіння Христове.

Шановне панство, продовжуємо і надалі розвінчувати міт про "вєлікій і магучій русській язик", який, при його уважному вивченні, раз у раз виявляється лише "язичком" – "маленькою і жалюгідною" подобою на українську мову!

"Русськіє" запозичили з нашої мови безліч слів та понять. Що цікаво, деякі з цих запозичень відбулися за такої сивої давнини, що самі росіяни вже давно про цей факт забули і спокійно собі користуються українськими словами щиро вважаючи їх "ісконно русськімі". Одначе, навіть через століття, українській* слід у "язику" простежується з дивовижною легкістю!

Поміж багатьох інших речей "русськімі" були запозичені і назви днів тижня. Оцініть, до речі, ГЛИБИНУ запозичення, адже подібні назви є одними з тих "наріжних каменів", з яких, власне, і складається фундамент будь-якої мови! Так от, якщо зіставити сім понять, то докорінно іншу назву у "язичку" буде мати лише одне – "ВОСКРЕСенье". Це, беззаперечно, витвір суто російської народності, оскільки в усіх(!) інших слов'янських мовах сьомий день тижня зветься НЕДІЛЕЮ! Про досить цікавий процес утворення цього російського поняття ми поговоримо нижче, а зараз зупинимося на інших днях тижня. Про те, що назви для них запозичили саме "русськіє", красномовно свідчить перша ж лексема: "поНЕДЕЛьник". Тобто, день, який йде за НЕДІЛею! А не "поВОСКРЕСник". Відчуваєте різницю?!

Подальше з'ясування обставин доводить, що у корінних мешканців Залісся слово "тиждень" теж зазнало метаморфози і з якогось доброго дива стало зватися "неделею"! Найбільш імовірною тут видається версія, що для фінів, з їх цокаючою мовою, фонема "жд" у слові тиждень стала просто нездоланою перешкодою. Натомість, вимовляти більш дзвінке "неділя" "русськім" виявилося набагато простіше. Але тут є цікавий нюанс. Оскільки мови слов'янських і фінських народів належать до різних мовних родин, які взагалі нічого спільного між собою не мають, то, відповідно, і процеси словотвору в цих мовах кардинально відрізняються один від одного. В зв'язку з цим, виникла дуже цікава колізія: для українців, згідно Біблії, останній день тижня є вихідним, цього дня нічого не робиться, тому його, власне, так і назвали: "не-діля". У русськіх, внаслідок нерозуміння суті назви і, як наслідок, бездумного запозичення даного поняття, не робочим виявився увесь тиждень – "не-делей"!

Цілком очевидно, що самостійно утворена "русськімі" назва останнього дня тижня - "воскресенье", походить від слова "воскрес". Однак, за всю історію людства воскреснути змогла лише одна людина – Ісус Христос, який, в той же час, є головним символом християнської віри. Зв'язок між сином Божим та неділею також цілком очевидний. Загальновідомо, що у церкві цього дня вже з давніх-давен проводять службу Божу.

А тепер, спробуйте уявити ситуацію зі сторони. Дивіться, є тубільці-фіни які щотижня приходять до церкви. І є священик, одягнутий в усе чорне, який регулярно читає їм проповіді. Поза будь-яким сумнівом, що він намагатиметься навернути до християнства чи переконати не залишати щойно обрану віру якомога більше людей. Це суть усіх проповідників. Але як досягнути поставленої мети? Насправді, відповідь лежить буквально на поверхні! Тим більше, що за пару тисяч років методи роботи церкви майже не змінилися. Священики і сьогодні активно розповідають майбутнім парафіянам про різні дивовижі, які вчинив Ісус Христос перебуваючи на Землі. Найбільшою з яких є, без сумніву, його Воскресіння після страти на горі Голгофі.

Навряд чи на Заліссі київські священики пішли іншим шляхом, тим більше, що оминути цю тему вони теж аж ніяк не могли. Але у випадку з фінами духовенство потрапило у досить непросту ситуацію. Швидко з'ясувалося, що для місцевого населення мова проповідей є геть не зрозумілою**! Самі священики були б, начебто, і не проти пояснити зміст своїх промов доступними словами і зрозумілою для фінів говіркою, тільки от біда: в примітивній мові дикунів таких понять не було в принципі! Тому нічого іншого, ніж і далі читати проповіді староболгарською їм не залишалося… До речі, у "русському язику" і донині міститься значно менше понять ніж в українській мові. Спробуйте перекласти російською, наприклад, ці слова: уродини, обабіч, олія, масло, смачного, знепритомніти, власноруч, насправді тощо.

Незважаючи на так і неподоланий мовний бар'єр, священики і надалі продовжували робити спроби пояснити суть своєї релігії тубільцям. Раз у раз вони розповідали фінам про дива, і найголовніше з них – Воскресіння. Про останнє, зважаючи на кінцевий результат, мабуть особливо часто. Щоб вам було легше зрозуміти у яку халепу вони потрапили, спробуйте розповісти знайомій людині про якесь нове явище, але користуючись при цьому виключно незрозумілими для неї словами. За зразок можете взяти завдання: "Як описати захід сонця на морському узбережжі в усіх його барвах сліпій від народження людині?". В процесі пояснення неодмінно будуть спостерігатися неминучі спрощення аж до майже повної втрати суті і неодноразові повторення. Незмінним у цьому процесі залишиться тільки одне – назва самого явища, у нашому випадку – Воскресіння. Якщо додати сюди той факт, що уся ця роз'яснювальна робота наполегливо проводилася священиками рік за роком, протягом декількох століть, то стає моторошно від марно(!) витрачених зусиль… Врешті-решт, не розуміючи ані самої мови, ані суті проповідей, похрещені, але ще не обрусівши фіни надали цьому слову нового, СВОГО ВЛАСНОГО значення! Так у "русському язику" з'явилося "ВОСКРЕСЕНЬЕ" – ДЕНЬ, КОЛИ ТРЕБА ЙТИ ДО ЦЕРКВИ! Іронія ситуації полягає в тому, що тепер у "русськіх" свято Воскресіння Христового відбувається кожні сім днів. В той час, як віряни усього світу, святкують його виключно раз на рік!

Взагалі, уся ця ситуація, майже один в один, повторює кумедний випадок під час колонізації Австралії. Під час одного із денних переходів, вперше побачивши якусь дивовижну, стрибаючу на двох лапах тварину, білі люди, показуючи на неї пальцями, спитали у тубільця-провідника: "Як вона зветься?". Тлумача поруч не було, але зміст запитання був зрозумілий і так. Відповідь провідника звучала як "Кенгуру!". Пізніше з'ясувалося, що це означало "Не знаю!", але назва, тим не менше, прижилася…

Між тим, усе вище написане підтверджується і дослідженнями російського(!) лінгвіста(!) І.С. Улуханова. У своїй роботі "Розмовна мова Стародавньої Русі" (журнал "Русская речь", №5, 1972) він зазначає: "…коло слов'янізмів, що регулярно вживалися у живій мові народу Московії(!)***, поширювалося дуже повільно(!). Записи живого усного мовлення, виконані іноземцями у Московії у XVI-XVII(!) ст., містять лише ДЕЯКІ(!) слов'янізми на фоні основної маси(!) місцевої(!) фінської(!) та тюркської(!) лексики. У "Паризькому словнику московітів(!)" 1586(!) р. серед УСЬОГО СЛОВНИКА народу московітів знаходимо, як пише І.С. Улуханов, ЛИШЕ два(!!!) слова: "владика"(!) та "злато"(!). У щоденнику-словнику англійця Річарда Джеймса (1618-1619(!) рр.) їх вже більше – цілих 16(!!!) слів: "благо", "блажить", "бранить", "воскресенье"(!), "воскреснуть"(!), "враг", "время", "ладья", "немощь", "пещера", "помощь", "праздник", "прапор", "разробление", "сладкий", "храм"(!). В книзі "Граматика мови московітів(!)" німецького вченого та мандрівника В.Лудольфа (1696(!!!) р.) – їх вже 41(!!!). До того ж, деякі з величезним фінським(!) "оканням"(!) у префіксах – типу "рОзсуждать". Уся інша розмовна лексика московітів у цих розмовниках – фінська(!) та тюркська(!)…". Феноменально, але за 110 років "русськіє" змогли опанувати лише 41 слов'янське слово! Таким чином, на початку ХVІІІ ст. мову московітів, навіть при усьому бажанні, ніхто із сучасників не зміг би назвати слов'янською, однак слова "воскресенье", "воскреснуть" та "храм" у ній вже були присутні! Проте історія на цьому не закінчується. Подальшу хроніку слов'янізації продовжує вже інший, між іншим, широковідомий російський лінгвіст. У ХІХ(!) ст. В. Даль писав у своїх листах до Михайла Максимовича: "Ви, здається, першим помітили схожість північного великорусського говору з південним, новгородського з київським. Це тому, що на півдні сиділи слов'яни, а по усій Великоруссії – чухонці(!) різного походження … У Шенкурі і Колі ви почуєте ще більше київських слів, які тут збереглися, ніж у Новгороді, слів, яких немає більше ніде, на усій проміжній двохтисячоверстовій смузі(!)…Набагато більше половини(!) земляків наших – зрусівша чудь(!); від цього, ймовірно, і різні говори. Подивіться у Твері на Карел, у Нижегородській, Пензенській, Симбірській та інших (губерніях) на Мордву, Чуваш – вони обрусіли на очах наших (ХІХ ст.!!!), і нинішнє покоління не знає більше своєї мови. Теж саме бачив я і у Пермській, В'ятській та Орловській (губерніях); нехай вирішує Погодін, як історик, якого покоління чухонці жили в Орловській (губернії), але це чудь".

Цікавий момент. Те, що наші північні сусіди вважають "ісконно русськой земльой" для лінгвіста В.Даля було не більше, ніж двохтисячоверстовим проміжком, який населяли чухонці різного походження!

*- Чому саме український, а не польській чи сербський? Справа в тому, що Залісся, яке виникло на теренах північно-східної частини Європи у середині ХІІ ст. і прозвалося потім Московією, а ще пізніше – Росією, завдячує фактом свого існування лише амбіціям деяких нащадків київських(!) князів. У намаганні знайти собі землю під майбутнє князівство і здобути владу, вони дісталися навіть до цього глухого ведмежого кута, створивши, таким чином, передумови для виникнення московської держави. Оскільки за етнічною ознакою корінне населення цих земель завжди було і є фінськім, то звідси випливає інший, простий і логічний висновок, що уся слов'янська лексика потрапила на територію Залісся переважно з нашої країни. До речі, сама назва "Залісся", "Залісська земля" утворена від вислову "за-лісом". Але ВІД КОГО за лісом? Звичайно ж, ВІД Києва! Власне, звідси походить і назва російського міста: Переяслав-Заліський! До речі, залишки цього легендарного лісового масиву існують і досі, один із яких – знаменита Біловезька Пуща!

**- У ті часи всі служби в церкві проводилися виключно староболгарською, а не руською/українською мовою. Для порівняння – у Європі, наприклад, усі церковні служби того часу відправляли латиною.

***- Нагадаю, що вперше Росія стала зватися "Росією" лише у 1721 р., за наказом Петра І, який вважав попередню назву "Московія" темною і мракобісною.

Читати увесь цикл спочатку: Мова vs. Язык. Перший раунд!

Читати далі: Мова vs. Язык. Сьомий раунд! Орати-пахать.