На рак шлунка хворів режисер театру й кіно, колишній народний депутат, 77-річний Лесь Танюк. Помер у п'ятницю 18 березня у столичній лікарні "Феофанія". Похований 22 березня на Байковому кладовищі в Києві.
— Місяць тому провідував Леся в лікарні. Тоді йому зробили чергову операцію на шлунку. Всі розуміли, що йому недовго лишилося. Лесь про смерть не думав. Мав багато планів — хотів дописати кілька книжок, зробити сценарій, — перед столичним клубом Кабінету міністрів стоїть перекладач 76-річний Віктор Гребенюк. Тримає дві жовті троянди. Зранку тут прощаються з Лесем Танюком.
У залі скрипальки грають "Мелодію" Мирослава Скорика. Перед труною на червоних оксамитових подушках лежать ордени Леся Танюка. Зокрема, Ярослава Мудрого та ім. Василя Стуса. Позаду на стіні висить його фото з чорною стрічкою. Обабіч — почесна варта. Поряд на стільцях сидять вдова Танюка, мистецтвознавець 77-річна Неллі Корнієнко й донька Оксана, 52 роки. Вона — театрознавець, працює заступником директора Центру театрального мистецтва ім Леся Курбаса. Обоє — в чорних хустках.
Об 11.00 надворі посилюють заходи безпеки. Охоронець із вівчаркою прочісує територію навколо будівлі. Другий у бінокль оглядає верхівки сусідніх висоток. За кілька хвилин чорним "Мерседесом" приїжджає президент Петро Порошенко. У залі кілька секунд мовчить біля труни. Бере за руку Неллі Корнієнко і висловлює їй співчуття. Зо 5 хв. стоїть посеред залу і йде.
Попрощатися з Лесем Танюком приходять нардепи Андрій Парубій, В'ячеслав Кириленко, поети Іван Драч, Юрій Рибчинський, Павло Мовчан. У кутку зали на стільці сидить актриса 60-річна Тамара Яценко в чорному капелюшку і з нафарбованими червоною помадою губами:
— Під час репетиції Лесь Танюк ніколи не кричав. Коли його не розуміли, видно було, що всередині злиться й нервується. Він розбирався в акторах. Знав, хто чого вартий. 1992-го мені планували дати звання заслуженої артистки. Коли Лесь Степанович побачив на це документи, сказав: "Це — несправедливо. Як вона може бути заслуженою, коли народ давно її визнав?" Тоді очолював Спілку театральних діячів. Зумів переконати бюрократів, що мені можна дати звання народної артистки без заслуженої. Такого в Україні ні до цього, ні після не було. У Росії так звання народного отримав лише Сергій Бондарчук (радянський режисер та актор. — ГПУ).
— У молодості захоплювалася Танюком як режисером, бігала на всі його вистави, — розповідає 59-річна Людмила Филипович, співробітник Інституту філософії. — В 1980–1990-х Танюк був культовим режисером. Його спектаклі мали дух бунтарства. Але не руйнівного, а творчого й інтелігентного. Якось разом поїхали в Америку на зустріч із сенаторами та конгресменами. Там дізналася, що Лесь Степанович — дуже юморний чоловік. Мав хворе серце, але ніколи не жалівся. В Америці йому стало зле, але й виду не подав. Дізналися про це лише тоді, коли знепритомнів.
На сцені виступають народні депутати Андрій Парубій та В'ячеслав Кириленко. Після промов до труни вишиковується кількаметрова черга. Одним з останніх стоїть екс-нардеп Тарас Чорновіл, 51 рік. Прийшов на прощання разом із тіткою 68-річною Валентиною Чорновіл.
— Лесь Танюк товаришував із моїм батьком, — розповідає Чорновіл. — Коли в Україні почалася зачистка, Танюк виїхав у Москву. Бо тут арешту не уникнув би. Через нього йшли всі контакти національно налаштованих людей, самвидав. Тоді його московська квартира була перевалочним пунктом. Там зупинялися ті, хто повертався із заслання або родичі засуджених, які їхали до них на побачення.
У Москві він був успішним режисером. Росіяни не могли зрозуміти, чому людина, яка може бути в першій п'ятірці режисерів Союзу, гробить кар'єру політичною орієнтацією і національними питаннями.
Востаннє бачив Леся Степановича кілька тижнів тому в Музеї шістдесятництва. Там виник конфлікт через приміщення. Керівництво музею попросило Танюка заступитися. Хоч був дуже хворий, не відмовився. Між лікарнями прийшов на засідання. Таки зумів переконати потрібних людей залишити приміщення за музеєм.
Прощання триває дві години. Труну на чорному катафалку везуть до Володимирського собору. На Байковому кладовищі небіжчика ховають на ділянці поруч з футбольним тренером Валерієм Лобановським, модельєром Михайлом Вороніним та хірургом Миколою Амосовим.
"Весілля було скромне — з друзями поїли морозива"
З дружиною Неллі Корнієнко Лесь Танюк прожив у шлюбі 53 роки.
— За півроку після закінчення інституту мене забрали працювати в ідеологічний відділ міського комсомолу, — розповідає Неллі Миколаївна. — Тоді Танюк створив Клуб творчої молоді. Наш відділ мав стежити за його діяльністю. З Лесем познайомилася на одному з перших вечорів Клубу, присвяченому Лесеві Курбасу. Після цього мене викликав керівник і спитав: "Ви знаєте про цей націоналістичний вечір?" Я обурилася: "Який же він націоналістичний? Я там була. Нічого такого не помітила".
Після кількох подібних вечорів Леся Танюка вирішили виключити з комсомолу. Я одразу ж написала заяву про звільнення. Вказала, що не хочу більше займатися духовною проституцією. Через два місяці ми з Лесем одружилися. Весілля було скромне, бо грошей не мали. З друзями поїли морозива. А наступного дня поїхали в Одесу.
Лесь був невибагливий у побуті. Багато працював, спав по 4 години на добу. Матеріальні блага ніколи не мали для нього першочергового значення. За три терміни його депутатства ми не купили ні машини, ні дачі.
8 
35413
Коментарі