"Мобілізації немає, але за рогом набирають людей на Донбас"

— Востаннє була в Алушті у листопаді 2016-го. Їздила до батьків. Їм по 80 років. Вони добре прийняли "русский мир", отримують пенсії великі, — розповідає 52-річна Наталія Зоц. Вісім років прожила в Криму. Мешкає в Києві, працює журналісткою.

Як живеться на півострові?

— Грошей на продукти вистачає. Але тільки тим, хто оформив пенсії в перші місяці. Там справді їх прирівняли до московських і велика сума вийшла. Пізніше отримували такі пенсії, як в Краснодарському краї — 8 тисяч рублів (майже 3,7 тис. грн. — ГПУ).

Мобільного зв'язку з Кримом немає. Там російські оператори й один тариф — хоч у Сибір дзвони, хоч у сусідню кімнату.

Чого бояться в Криму?

— Більше за бандерівців, які нібито їдуть у Крим потягами, бояться татар. Один хвалився: як тільки Майдан почався, стіну собі побудував від татар. І патрони купив по долару за штуку.

Знаю одного Сашу, який живе прекрасним життям військового пенсіонера. Коли це все почалося, він шість років отримував пенсію. Не бідний. Пішов у військ­комат. Каже: "Я офицер, хочу защищать "русский мир". Воєнком подивився на нього: "Товаришу полковник, ми не воюємо, мобілізації немає. Але якщо ви хочете, зайдіть за ріг, там добровольців на Донбас набирають". Зараз Саша говорить: "Я точно знаю, что наши страны не воюют, мне военком сказал".

Чим займаються ці так звані ополченці?

— Раз на тиждень Саша разом із казачками їде в Сімферополь. Там на площі стоїть пам'ятник імператриці Катерині. І до нього постійно приходять татари — обливають синьою й жовтою фарбою. Хто такі татари? Мирні люди, без зброї, які прийшли з цими банками фарби. А їх біля пам'ятника зустрічає загін озброєних казачків. А потім російські ЗМІ патякають про те, що в Україні громадянська війна.

У Криму найжорсткіші прихильники "русского мира" — це вихідці із західної України. Йду вулицею. А там стоїть мій сусід і навколо явні прихильники духовних скрепів із перегаром. Цього чоловіка ще дитиною із західної України на півострів вивезли. І говорить він російською зі страшним акцентом: "Я сам лично видел, як бендеравци стреляли в спины нашим салдатам". Та що він міг бачити? Народився в 1940-х роках, а усіх націоналістів енкаведешники перестріляли до 1953-го.

×