"Командир наказав прив'язати до дерева на добу, щоб протверезів"

П'яних солдатів називають "аватарами" і "смурфиками"

— Больше пьют мобилизированные. Особенно сначала, когда приезжают в учебку. За срочниками контроль больше, — розповідає солдат із Дніпропетровська 39-річний В'ячеслав Поїздник.

— Доводилося зв'язувати сильно буйних. Один солдат напився і поїхав додому за 80 кілометрів. Коли його знайшли через три дні, нічого не пам'ятав. Горілку в навчальному центрі в Дніпропетровській області купували в магазині напроти входу до частини. Людям у військовій формі її не продавали, солдати просили цивільних купити. У приватному секторі брали розведений спирт. У зоні АТО п'ють менше, бо немає передач із дому й небезпечно бути п'яним, коли стріляють. Командири намагаються карати п'яниць виправними роботами: примушують прибирати туалети, косити траву, копати канави. Штрафують дуже рідко. Коли ми були в Гончарівському на Чернігівщині, командир за місяць шістьох людей здав військовій службі правопорядку. За п'янку штраф — близько 1600 гривень. Але більшість ­командирів приховують пияцтво у своїх підрозділах. Бо це треба викликати військову службу правопорядку. Потім п'яного везуть на огляд до лікаря-нарколога, складають протокол, направляють до суду. Виникають питання до самого камандира — як таке допустив.

Військових, які зазирають у чарку, в армії називають "аватарами", "смурфиками", "алкокіборгами".

— Випивку бійці купують у магазинах, у місцевих. Часто передають родичі, привозять волонтери. Одного разу пакували посилки в АТО. Жінка принесла передачу, в сумці була пластикова пляшка. Відкрили, а там горілка. Попросили забрати. Вона образилася на нас. Мовляв, хлопці на війні теж хочуть розслабитися. Пояснили, що подібна турбота може мати плачевні наслідки. П'яні бійці влаштовують бійки, стріляють куди попало, отримують через це поранення, — говорить Євген, волонтер із Полтави. Прізвища не називає. — Тих, хто зловживає, командири карають. Не дають відпусток, можуть на кілька днів посадити в "яму". Це невелике приміщення з віконцем і дерев'яним ліжком. Після такої встряски люди часто беруться за голову.

— На полигоне все синие, как изолента. Отстреляются и бухают. Особенно те, кто не хотел идти на войну. Некоторые напиваются перед боем, чтобы не посылали на передовую, — розповідає боєць із позивним Тушонка. Родом із Рівенщини. На Донбасі воює півроку. — Був випадок: хлопці понапивалися, почали один в одного стріляти з автоматів. Одному поранили ногу, іншому прострелили живіт. Буває, командир нап'ється, то кричить на нас. Кого зловить, може примусити стати на коліна. Скаже, щоб гавкали або кричали щось про любов до Батьківщини. Одного солдата командир наказав прив'язати до дерева на добу, щоб протверезів.

Самогон бійці купують у місцевих. 1,5-літрова пляшка коштує 60 грн. Військові час від часу влаштовують рейди "точками": виливають брагу, знищують самогонні апарати, штрафують продавців на 170 грн.

— Місцеві штрафи платять і далі торгують самогоном. Ще випивку возять волонтери. Раз привезли яблучний сік, розведений із горілкою.

×