Російських військовослужбовців — "трактористів і шахтарів", як назвав їх дотепний Путін, українська армія брала в полон і раніше. Але "шахтарі й трактористи" зі зброєю, купленою випадково в місцевому сільмазі, теж брали в полон українських військовослужбовців. А потім без зайвого галасу відбувався обмін.
Але зараз щось змінилося — чи то українській владі ці обміни видалися безглуздими на тлі відмови видати льотчицю Надію Савченко; чи то мінський мирний процес оголив актуальність рішучих, але вже політичних кроків замість стрільби. Факт залишається фактом: взяття в полон Єрофєєва й Александрова з документами й зізнаннями — це початок нової захопливої боротьби, з якої Київ отримає всі політичні дивіденди. Звісно, Москва вже порадувала своїм гібридним ставленням до своїх полонених громадян. Спочатку російське міністерство оборони визнало, що вони — співробітники спецназу ГРУ, щоправда, колишні. ЛНР їх одразу ж назвала "міліціонерами" — краще б уже трактористами назвали. Абсолютно немає значення, що зараз про них співатиме російський зомбоящик. Важливо, що Москва розгорне пропаганду всередині країни, аби виправдати провал. А Київ усе використає, щоб показати реальні докази присутності російських військ на території України.
Звісно, далі буде цікавий спектакль: мабуть, спочатку їх у Москві завзято захищатимуть, але потім від цих "зрадників Батьківщини" відмовиться не лише держава, а й рідня. Якщо головна доктрина країни в тому, що російські війська — це шахтарі й трактористи, то спробуй-но піти наперекір. На біду для Кремля, ці нещасні Єрофєєв і Александров — живі. Коротше кажучи, хлопці попали не лише в полон, а й "попали" взагалі, як-то кажуть. Під час затримання вони вбили українського військовослужбовця, тому з ними, мабуть, говорили суворо і без сентиментів. Отже, вони розповіли все, за що я їх не засуджую. Тут немає зради: мабуть, сьогодні зрада — це воювати із сусідом. Ця історія мала таки статися. Брехати легко й просто там, у Кремлі. А в київській тюрмі — значно складніше.
3 
35413
Коментарі