Вчителька англійської 40-річна Ганна Дудич із міста Кропивницький потрапила у рейтинг 50 найкращих педагогів світу. Переможця оголосять в березні в Дубаї в Арабських Еміратах. Там і вручать $1 млн Нобелівської премії для вчителів. У конкурсі брали участь понад 20 тис. викладачів зі 179 країн.
— Про конкурс дізналася два роки тому. Він дає можливість довідатися, чи є у вчителів якісь новаторські ідеї, чи робитимуть вони зміни в освіті країни або на міжнародному рівні. Першого разу мене номінувала заступник директора Наталія Григорівна Ткаченко. Але я тоді відбір не пройшла, — розповідає Ганна Дудич. — Цього разу мала більше досягнень і напрацювань. Документи сама відправила. В анкеті вказала, як стала вчителем і на що витрачу кошти з премії.
Вчителька запропонувала у своєму проекті ідею пересувної лабораторії для учнів віддалених сіл. Це має бути мікроавтобус, оснащений ноутбуками, планшетами, інтернетом, окулярами віртуальної реальності, цифровим мікроскопом і телескопом. Діти з найвіддаленіших куточків матимуть можливість відвідувати уроки із застосуванням найсучасніших технологій.
Ганна Дудич викладає англійську в гімназії імені Тараса Шевченка. Є переможцем Всеукраїнського конкурсу "Вчитель-новатор", який проводить американська компанія із розробки комп'ютерних програм "Майкрософт Україна". В березні 2014 року на Міжнародному освітньому форумі компанії "Майкрософт" у Барселоні Ганна Дудич посіла ІІІ місце в номінації "Спільна робота".
— Це був проект "Казки народів світу". Наші учні з однолітками з інших країн презентували одне одному казки своїх народів. Відбувалося це в онлайн-режимі — діти спілкувалися через комп'ютерний відеозв'язок. Кожна країна представляла казку без тексту — через ілюстрації, сценічну постановку, ляльковий театр, — каже Ганна Дудич. — Діти мали розгадати сюжети казок іншого народу. Таким чином практикували розмовну англійську.
Такі уроки є родзинкою викладання Ганни Дудич. Вона налагодила співпрацю зі школами Туреччини, Китаю і Великої Британії.
— Учні від подібних уроків у захваті. Хоч заздалегідь не знають, із ким спілкуватимуться. Мають здогадатися за допомогою додаткових географічних і історичних запитань. Наприклад, чи є у тій країні великі річки, чи омивається вона морями й океанами, чи межує з такими-то країнами. А коли ми вже вгадали, між учнями відбувається живе спілкування, говорять про шкільне життя, музику, захоплення та чим живуть тамтешні школярі, — каже вчителька. — Легко зрозуміти британських дітей, з китайськими дещо складніше, бо в них сильний акцент.
Із британської школи вчитель запропонував спільний проект. Домовилися про обмін культурними артефактами.
— Кожна сторона надішле посилки з речами, які характеризують наші країни. Від нас це може бути серветка з вишивкою, прапорець ручної роботи. Коротко опишемо, що це таке і чому важливе для нашої країни. Також для учнів не менш цікаві уроки із застосуванням віртуальних окулярів. Їх мені подарували за участь ще в одному проекті. За їхньою допомогою діти подорожують в різні країни. Учень може відвідати, наприклад, центральну площу Лондона чи інше місто будь-якої країни. Водночас практикує і знання мови, розповідаючи, що бачить навколо себе, — пояснює Ганна Вікторівна.
5 
35413
Коментарі