Рауль — саме так без зайвих церемоній його називали в команді, намагався вчити "Динамо" грати в іспанський футбол. Чому? Бо сам — іспанець і в жодному футболі, крім іспанського, як слід не тямить. Намір був нібито добрий — саме в Іспанії одна з найкращих футбольних традицій світу. Але, як на мене, нездійсненний.
Аби грати в іспанський футбол досконало, чемпіони України повинні мати у складі щонайменше 10 іспанців, які всмоктали цей футбол з молоком матері. Та навіть якщо уявити, що до Києва запросили десяток іспанців — це будуть далеко не найкращі. Бо найкращі іспанські футболісти грають самі знаєте де. Перевчити на гру по-іспанськи українців, навіть найбільш талановитих, неможливо з біологічних причин. Знавці фізіології можуть пояснити докладніше.
Запрошення Рауля до "Динамо" нагадувало запрошення до дитини учителя-іноземця, що 200 років тому практикували багаті співвітчизники. Іноземний педагог давав знання. Цього не могли зробити вітчизняні педагоги. Та коли учні іноземців підростали, не ставали ані французами, ані англійцями, ані німцями. Вони залишалися собою, а отримані знання допомагали їм краще розкривати свої здібності.
Так само київські динамівці після двох років "раулевої науки" опанували те, чого вдома їх ніхто не навчив. А після цього настав час кризи стосунків. Рауль прагнув підвищення свого статусу в команді. Однак два роки тому про це не домовлялися. Навряд чи є сенс розгортати тему стосунків Рауля із Сергієм Ребровим чи Ігорем Суркісом. Головне — кінцевий результат їхньої співпраці. Скажу про нього словами Пушкіна: "Когда же юності мятєжной прішла Євгєнію пора — мусьє прогналі со двора".
5 
35413
Коментарі