Українці усвідомили, хто ворог, проте не діють далі

Тут у черговій інтернет-дискусії про мову мені написали таке:

"Достали со своим украинским. Пол страны говорит на русском и это нормально. Так сложилось время и обстоятельства, что идеологию националистов Западной Украины поддержала вся страна, сплотившись против России, но это не значит, что все резко заговорят на украинском…"

Ну, що тут скажеш? :) Хіба що ось таке: дякуємо, що країна нарешті підтримала націоналістичний дискурс, який ще донедавна вважався у нас маргінальним і мало хто на нього зважав. Але насправді це не "пол страны" зробили "одолжение" націоналістам. Той дискурс знайшов зараз таку масову підтримку виключно тому, що життя всім наочно продемонструвало його правильність. Так, саме націоналісти весь час казали, що Росія - наш одвічний (історичний і геополітичний) ворог номер один, і що її мета - підкорення або знищення України. Тепер усі це побачили на практиці.

Отже, підтримавши націоналістичну - а правильніше було б її назвати "національно-державницькою" - ідеологію, вся країна підтримала не "националистов Западной Украины", а СЕБЕ. Тобто всю Україну та всіх її мешканців, незалежно від національності. Просто штука в тому, що націоналісти це робили раніше за всіх інших: усвідомлювали й опікувалися інтересами цілої нашої країни, а отже й усіх її громадян.

Тож чудово, що більшість українців зараз усвідомили реальність і погодилися, що націоналісти мали рацію. Але чому вони не йдуть далі в усвідомленні правди?

Тепер націоналісти кажуть: поки не здійснемо українізацію - яку коректніше було б назвати дерусифікацією - самих себе, своєї свідомості та мови, доти не переможемо нашого ворога і будемо духовно від нього залежати. Навіть одіозний міністр закордонних справ РФ Лавров відверто зізнається, що Росія проти українізації України, і як бачимо, готова йти навіть реальною війною, щоб її не допустити. Чому так, не думали? :)

Можна, звісно, знову зробити ту саму помилку, що й раніше, і не вірити націоналістам. Відмахнутися, назвати "маргіналами" та "радикалами"… Проте життя все одно врешті нещадно показує, хто мав рацію. Питання лиш у тому, наскільки кривавим буде цей черговий урок і чи витримаємо його всі ми. Це закон життя - хто не бажає вчитися легко, того реальність вчить примусово в важкий спосіб.

Дерусифікація або смерть!