Чи варто квотувати музику на українських радіостанціях? Поки рядові диванних сотень вправляються в риториці щодо цього питання, в Верховній Раді його відклали. Поки що до понеділка. Це маленька, зовсім не остаточна, перемога опонентів ініціативи.
"30 березня, відбулось засідання Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики, на якому було розглянуто проект закону про запровадження квот на пісні українською мовою для радіостанцій №3822 від 27.01.2016 року. За результатами засідання комітет вирішив, що законопроект потребує доопрацювання як щодо розміру і порядку запровадження квот, так і щодо контролю за їх дотриманням і відповідальності мовників", - радо повідомив Радіокомітет, міжгалузеве об'єднання найбільших радіохолдингів і рекламних агенцій.
Знайомі з питанням можуть перейти одразу до ексклюзивних коментарів "за" і "проти" наприкінці матеріалу. А допитливим пропонуємо ґрунтовно пройтися передісторією.
Законопроект, який зчинив стільки галасу, на диво короткий. В ньому всього-лише два абзаци - пропоновані дві зміни до Закону України "Про телебачення та радіомовлення", й обидві стосуються тільки радіо.
Перша законодавча пропозиція:
"Доповнити частину 1 статті 9 новим абзацом такого змісту: "В музичних радіопрограмах і радіопередачах твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50 відсотків загального щодобового обсягу мовлення, а частка пісень (словесно-музичний твір) державною мовою має становити не менше 75 відсотків від загального обсягу пісень українських авторів чи виконавців. Радіоорганізації мають забезпечувати дотримання такого співвідношення рівномірно протягом всього ефірного часу".
Друга:
"Абзац третій частини 4 статті 28 виключити".
Наведу цей абзац: "У радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50 відсотків загального щотижневого обсягу мовлення". Його не обговорюють. Обговорюють квотування.
Суперечки ведуться, починаючи з цифр. Одних налякало, що законопроект вимагає 75% україномовних пісень. Інші цитатами доводять, що 75% від половини - це 37,5, відтак навіть якщо проект стане законом, 62,5% репертуару зможе бути російськомовним.
Не сповна всі розібравшись, 55 українських артистів і продюсерів погодилися засудити такий намір Міністерства культури. Щоправда, дехто з них про це дізнався з новин.
Останніми днями з'явилося багато коментарів стосовно нібито моєї позиції щодо квотування українського продукту на радіо....
Опубліковано Jamala | Джамалою 31 березень 2016 р.
Про те, що не ставила такого підпису заявила ще 53-ій номер списку Тетяна Піскарьова. Про виявлених "підписантів" заявив і один з учасників обговорення квот у Кабінеті міністрів:
Я був на зустрічі із представниками радіо ,які заздалегідь підстрахувалися цим листом від " українських музикантів". Вза...
Опубліковано Сашком Лірником 29 березень 2016 р.
Згадана Джамалою "певна організація на власний розсуд оприлюднила перелік виконавців" - це про НАМ, Незалежну асоціацію телерадіомовників. Саме на її сайті з'явилося звернення 55-ти.
Співак гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк навіть заманівестував його на своїй сторінці в соцмережі. Зараз цієї заяви там уже нама:
Невдовзі співак видалив цей допис, заявивши натомість, що вважає квоти таки потрібними:
Сьогодні я отримав не точну інформацію щодо проекту закону 3822.Мова не йде про 75% всього ефіру Українських радіостанц...
Опубліковано Андрієм Хливнюком 29 березень 2016 р.
ЗМІ вдалося з'ясувати, що плутанину зіркам могла внести переписка в ході збору підписів.
ТЕКСТИ оприлюднили зняток листа, який слала лобістка НАМ Ольга Большакова:
Київська радіоведуча, забажавши не називатися, пояснює, що будь-який відсоток, заброньований законодавством під україномовні пісні, відсуває з нашого ринку, по-перше, російських артистів, а значить - компанії, які заробляють на них гроші. Перш за все це українські компанії, які представляють на нашій теріторії інтереси російських лейблів, правовласників. А по-друге, місцеві, українські промоутери в співпраці з нашими музичними радіо- й телевізійними каналами випрацювали за роки нішу саме російськомовної музики. Втрачати частку в ефірах їм не хочеться, а підшукувати україномовних виконавців - річ не швидка.
З російськими мотивація зрозуміла. Що ж до українців, то чи не половиною згаданих підписантів займаються всього кілька продюсерських центрів і видавництв. Їхні прізвища можна знайти в базах УМИГ, "Честная Музыка", "Мozgi Еntertainment"...
Втім, джерело погоджується і з багатьма "але" щодо маленького законопроекту, які висловив, зокрема, медіамагнат Микола Баграєв. За словами журналістки, більшість знайомих їй радійників називають цьоготижневий намір допомогти українській музиці плачевним, написаним не професійно та нелогічно.
Катерина М'ясникова, виконавчий директор НАМ і міжгалузевого об'єднання "Радіокомітет":
Щодо опублікованого листа можу сказати лише те, що це – вирваний з контексту шматок переписки. Ті, хто звинувачують в маніпулюванні нас, самі вдалися до цього прикрого інструменту. Ми зверталися до великої кількості компаній. І з усіма велася певна переписка, яка складалась не з одного абзацу, і супроводжувалась телефонними розмовами. Той, хто вирішив так викрити нас, приховав всю переписку і вів громадськість в оману. Загалом, звинувачення в тому, що ми когось змусили підписати заяву, мене дивує. Проект закону у відкритому доступі. Ми всім відкрито пояснювали нашу позицію, тому лозунги "не прочитали, не розібралися, не знали, що підписували" теж є маніпуляцією.
Тепер щодо суті питання. Закон 3822 є прикладом дуже поганої законодавчої техніки. Це не тільки наша позиція. На цьому також наголошували народні депутати під час обговорення проекту в парламентському комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики. Текст проекту допускає багато варіантів тлумачень. Наприклад, автори запевняють, що квота, за їх задумом, має стосуватись лише пісенних творів і не матиме стосунку до музичних творів без тексту. Разом з тим, фраза "в музичних радіопрограмах та радіопередачах твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50 відсотків загального щодобового обсягу мовлення, а частка пісень (словесно-музичний твір) державною мовою має становити не менше 75 відсотків від загального обсягу пісень українських авторів чи виконавців" багатьма фахівцям тлумачиться як обов'язок наповнювати всі радіопрограми виключно творами з текстом. Потрібно читати запропоновані зміни в контексті всього закону та практики його застосування.
Частина 4-та ст. 28 Закону передбачає, що "ліцензіати (крім супутникового мовлення) у проміжках часу між 07.00 та 23.00 повинні дотримуватися таких пропорцій між українськими та іноземними програмами: програми європейського виробництва повинні становити не менше 80 відсотків, у тому числі не менше 50 відсотків - програми українського виробництва". В додатку 4 до ліцензії на мовлення (програмна концепція мовлення) для радіо передбачено такий структурний елемент програмного наповнення як підбірка музичних творів. Фактично, це неформований ефір, в межах якого кожна окрема пісня вважається програмою за формулюванням ст. 28. Відповідно, на такі підбірки розповсюджуються вимоги ст. 28. Таким чином, якщо програмною концепцією радіостанції передбачено наявність неформатованого ефіру з 7 до 23 години, він повинен в цих проміжках забезпечувати дотримання п'ятдесятивідсоткової квоти. Радіостанцій, програмні концепції яких передбачають підбірки музичних творів (неформатований ефір), після введення відповідних змін у форму ліцензії стало дуже багато. Саме тому ми стверджуємо, що всі додаткові обмеження в т.ч. і введення 75% квоти на українську музику, які пропонується запровадити всередині квоти на національний музичний продукт, для радіостанцій переважно стосуватимуться денного мовлення. Окрім того, потрібно не забувати, що той самий додаток 4 до ліцензії також передбачає формат. Є станції, ядро формату яких становить національна популярна музика, і цим станціям прийдеться забезпечити 75% україномовної популярної музики від всього свого музичного наповнення.
Тарас Зень, генеральний директор радіо "Вежа" (член НАМ), Івано-Франківськ:
Те, що запропонував Кириленко, є нормальним варіантом. Багато хто з артистів це не сприйняли, можливо, через те, що взагалі нормально не сприймають Міністерство культури як структуру. Але в тому, що запропонував міністр, є раціональне, нормальне зерно. Коли як не зараз збільшувати український, зокрема україномовний продукт на радіо? Зараз саме той час! Якщо ще років 6-7 назад основним виправданням для збільшення українських пісень було те, що, мовляв, маємо мало якісної української музики, то зараз це вже не відмазка. Української музики за останні кілька років стало настільки багато в різних жанрах, що цього не помітити не можливо.
Музичний ефір радіо "Вежа" більше ніж на 60% складається з пісень українських виконавців, більшість яких у нас є й україномовні. Ми спеціально відкинули з нашого формату естраду - Павла Зіброва, Іво Бобула, Степана Гігу... В нас виключно сучасні пісні. І нам вистачає контенту для повноцінної роботи радіо. Ба ні. Ми навіть не всіх встигаємо транслювати. Тому я особисто вважаю квоти, запопоновані міністром, адекватними.
Інше питання - як поводитися спеціалізованим радіостанціям, як наприклад радіо "Шансон" чи якомусь джаз-радіо, де українського контенту не так багато. Цей момент треба врахувати. Не думаю, що це проблема. Його можна вирішити. Як саме - вирішувати, мабуть, міністру.
Вадим Кожевников, виконавчий директор Спілки музикантів України:
На ситуацію, яка склалася з запровадженням квот на частку пісень державною мовою, велику роль відіграє економічний чинник. Квоти автоматично зачіпають інтереси компаній, які в Україні є володарями російських каталогів артистів. Безумовно введення квотування зачепить їхні майнові інтереси, враховуючи те, що частка російського вмісту, яка перебуває в їхньому управлінні, значно переважає частку українських виконавців. Крім радіо, вони ще гарно отримують із публічної сфери - кафе, бари - бо їхні каталоги багато хто використовує.
Але під ідею треба підкладати дійсно вагому аргументацію й економічні чинники, а Кириленко взяв непогану ідею, проте до кінця не доведену, і на популізмі її "вбив". Я вважаю що вдруге її буде нереально проштовхнути.
Zen, лідер київського англомовного гурту "Sweet Sixty Nine":
Належність музичного продукту до тієї чи іншої національної культури визначається не нотами та ритмом, а перш за все мовою. Пісня російською мовою — це однозначно надбання російської культури. Така саме пісня українською натомість належатиме українській культурі. І байдуже? хто ту пісню написав і де її випущено.
З англійською мовою трохи складніше. На сьогодні пісня англійською швидше за все належатиме міжнародній культурі, зважаючи на де-факто глобальний статус цієї мови та де-факто мовний стандарт інтернаціонального шоу-бізнесу. Англомовна пісня, зроблена у Швеції, Німеччині чи Україні вважатиметься радше інтернаціональним хітом, аніж шведським, німецьким чи українським.
Отже, коли йдеться про необхідність підтримки Україною національної музики, то має йтися виключно про підтримку за мовною ознакою. Саме так, скажімо, Франція підтримує на своєму внутрішньому ринку лише франкомовну музику й обмежує будь-яку іншомовну.
Ті ж із виконавців, які живуть і працюють в Україні, але творять іншими мовами, цілком очевидно працюють чи бажають працювати не так на український ринок, як на інші ринки (російський, міжнародний тощо). Звісно ж, то є їхнє право та їхній вибір, але українська держава НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНА створювати їм якісь преференції на своєму ВНУТРІШНЬОМУ медійному ринку. Нехай вони гідно змагаються на тих ринках, які вони самі для себе визначили, обравши відповідну мову своїх творів. В тому числі й на українському, але вже на загальних підставах, тобто без національних преференцій.
Адже завдання української держави полягає в тому, аби плекати національну культуру й розвивати ринок саме української пісні, а не російської, французької чи іспанської".
Трохи символічно писати про це саме сьогодні. Рівно 6 років тому представники українських артистів уже писали один відкритий лист. Читніть авторів, серед них також продюсери тих зірок, які ставили автографи й цими днями.
5 
35413
Коментарі
3