"Гены берут своё" - народжені в Росії українці допомагають силам АТО

Російська мова не заважає стати патріотом України. Зателефонував знайомий підприємець. Він видавець, має свою друкарню. Сказав, що до Дня Незалежності випускає з активістами листівку. Хотів проконсультуватися у мене як українського філолога з приводу написання деяких слів.

- А ти що, українську в школі не вивчав? - питаю.

- Откуда? - дивується. - Я ж родился и вырос в Норильске. Родители там были на заработках. После школы служил на Дальнем Востоке. Только потом отец привез меня на Херсонщину посмотреть, как здесь красиво. Мне понравилось, вот и живу в Новой Каховке уже 36 лет.

З Олександром Івановичем ми в середині 1990-х випускали першу в місті приватну газету. Потім наші шляхи розійшлися - на базі редакції я створив свою фірму. Але продовжували співпрацювати. У нього я випускав свої перші поетичні збірки.

Під час нинішнього Майдану та загарбання Криму Олександр Іванович стає палким прихильником України. Вступає до місцевої самооброни, допомагає хлопцям, які стоять на блок-постах біля Каховської ГЕС і кордоні з Кримом, бере активну участь у мітингах та інших заходах громадських активістів. Створює у Фейсбуці групу "Захистимо Україну" для волонтерського збору коштів для загону територіальної оборони. Організовує земляків на збір гуманітарки та здачу крові для бійців у зоні АТО.

- Наверное, гены берут своё, - каже Олександр Іванович. - Отец был родом из Черниговщины, а мать - из Ровенской области. Поэтому я теперь стал таким патриотом Украины. Меня уже некоторые называют "звезданутым свидомитом".

Днями у Нову Каховку прийшов перший "вантаж-200". На Донбасі загинув сотник 17-ої сотні Майдану, колишній підприємець Сергій Подгорний. На Майдані він був з першого дня. Товаришам по сотні віддавав останнє взуття, одяг, їжу. Піклувався про них, як про власних дітей. Потім пішов у зону АТО добровольцем. Дружині Лілії сказав: "Это моя война, я должен быть там". У нього залишилися дорослі дочка і син. Уся родина спілкується російською, але Сергій мислив і поводився як справжній українець.

Нині в зоні АТО у лавах українського війська чимало російськомовних бійців. Це не заважає їм бути патріотами України і віддавати за неї "душу й тіло". Своїм прикладом вони руйнують міфи про "кровожерних бандерівців" та про утиски російської мови. І показують, що Україна у нас одна і нікому ми її не віддамо.

×