Вчора Верховна Рада прийняла Постанову № 2003а "Про відзначення 350-річчя від Дня проголошення Гадяча гетьманською столицею". Автором документа є народний депутат України від партії "УДАР" Тарас Кутовий. "За" проголосували 266 депутатів.
Через те, що депутати повноцінно не працювали, Постанову прийняли у день офіційних заходів, котрі проводилися у Гадячі.
Як пояснили у місцевому історико-краєзнавчому музеї, робота лише офіціозом не обмежиться. Зараз активно проводять пошук документів, закінчують роботи по створенню експозиційного залу, присвяченого Гадячу як гетьманській столиці.
Виникнення Гадяча пов'язують з будівництвом у Х-ХІІ ст. Посульської оборонної лінії. Спочатку Гадяч мав назву Гадяче.
На початку XVI ст. місто отримує права слободи, тобто його звільняють від податків і повинностей.
Станом на 1630 рік Гадяч стає вже великим торговим містом, де налагоджують поташне виробництво, продукцію якого відправляють на фабрики Гданська.
"У 1648 році (на початку Визвольної війни) Гадяч стає центром одного із семи полків Полтавщини - Гадяцького і у такому статусі з невеликими перервами існує до 1782 року. Його першим полковником був Кіндрат Бурляй, сподвижник Богдана Хмельницького. По-різному правили гадяцькі полковники, але найзнаменитішим із них став Григорій Іванович Граб'янка, автор відомого козацького літопису", – пояснює заступник директора Гадяцького районного історико-краєзнавчого музею Олександр Целовальников, 65 років.
Серед міст і сіл Полтавщини в період козацької доби Гадяч займав особливе місце. У 1654 році це місто з навколишніми селами і містечками стало особистим володінням гетьмана Богдана Хмельницького. Саме на околицях Гадяча наступник Іван Виговський відкопав його скарб, аби спорядити свої війська на захист завоювань національно-визвольної війни 1648-1657 рр.
У 1663 році гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький робить Гадяч столицею козацької держави - Гетьманщини. З цього часу протягом кількох років тут знаходиться гетьманський двір Брюховецького.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Гадячі відкрили пам'ятник Шевченку, який не має аналогів в Україні
Саме ця столиця козацької України вперше в своїй історії відправила поважну делегацію на чолі з гетьманом до Московської держави.
Цій делегації на собі довелося відчути публічну й приховану зверхність російського уряду до козаків.
Дорого довелося розплачуватися Івану Брюховецькому за свою поступливість московському царю. У 1668 році під час антимосковського повстання його вбивають свої ж козаки на Сербиному полі під Диканькою.
Але незважаючи на смерть Брюховецького і перенесення пізніше столиці з Гадяча, місто не втрачає свого особливого становища в Гетьманщині. Воно і за наступних правителів залишається частиною гетьманського двору.
Хоча резиденція гетьманів знаходилася в інших містах, їх господарство, центр, куди стікалися усі надходження до державного скарбу "на булаву" ще довго перебував у Гадячі. У гадяцькому полку був найбільший комплекс маєтків, який називали Гадяцьким ключем або Гадяцьким замком.
В той час до гетьманського двору належали не лише різноманітні чини та служби при резиденції, а й ціла система управлінців державними маєтками у різних полках Гетьманщини.
Найвище місце серед них займав господар Гадяцького замку, який на відміну від усіх інших управителів підпорядковувався безпосередньо гетьманові. Господар замку мав піклуватися про постачання гетьманського двору необхідними продуктами харчування, ремісничими товарами.
Він організовував та контролював збори із маєтностей хлібних та грошових прибутків на "гетьманську булаву". До їх списку входила тютюнова десятина, поколісне, одяг для служителів, лій, гроші з левад, а також натуральні податки, які включали до свого складу вишні, курячі яйця, огірки, сливи, яблука, горіхи, цибулю, часник, капусту, буряк, ріпу, моркву, пастернак, петрушку, курей, гусей, качок, мак, хміль.
2 
1
Коментарі
2