— Донька спить у візочку біля хати. А я спокійно на кухні готую. Якщо прокинеться, почую через радіоняню, — говорить 30-річна Ірина Кочмар із Черкас. Має 3-місячну доньку Олену й 2-річного сина Івана.
Жінка в липні купила радіоняню, щоб слідкувати за молодшою дитиною. Це — дві рації. Одну лишають біля немовляти, другу носить із собою мати. Щойно малюк обізветься, мати це почує.
— Я придбала за 330 гривень модель фірми "Бамбі". Коли була в сусідній кімнаті, по рації завжди чула, як плаче Оленка. А ось у дальній кімнаті й надворі зв'язок неякісний. Часом рація не вмикається. Підходжу до кімнати, а дитина розривається від плачу. Коли зв'язок нормальний, рація інколи шипить ні з того ні з цього. Біжу до дитини, а вона спить. Тому я здала "Бамбі" в магазин. Собі купила "Моторолу" за 600 гривень. Вона краща. Не ловить перешкод і працює на відстані понад 40 метрів.
Радіоняню обирають залежно від площі квартири. Для помешкання понад 60 кв. м купують пристрій із дальністю дії більш як 100 м.
— Виробники вказують максимальну відстань роботи на відкритому просторі. Цю цифру варто ділити на 10. Отримаєте реальну дальність дії у квартирі з товстими цегляними стінами, — пояснює продавець дитячих товарів 37-річний Артем Коваленко. Працює у крамниці "Дитячий світ" неподалік столичного метро Дарниця. Має двох синів-дошкільнят. — Бажано обирати моделі з індикатором зони радіосигналу. Інакше зв'язок може зникнути, дитина плакатиме за дверима, а ви не почуєте. Також зручно мати індикатор шуму — миготить, коли дитина плаче. Буває, мати у ванній. Через шум води рації не чутно. Добре, якщо пристрій працює в режимі очікування — вмикається, коли зафіксує звуки дитини. Такі рації розряджають батареї у кілька разів повільніше. Але дорожчі — понад 750 гривень.
Радіоняні можуть живитися від розетки, батарейок або мати вбудовані акумулятори. Останній тип живлення зазвичай у моделях із камерою.
— Якщо берете радіоняню без камери, купуйте із комбінованим живленням — від батарейок або мережі 220 вольт на вибір. Тоді рації можна використовувати й надворі, — каже продавець. — Радіоняні, дорожчі тисячі гривень, комплектують термометром і таймером. Він показує, скільки часу немовля спить. Такий пристрій співає дитині колискові та вмикає нічник. Виробники програмують три або п'ять мелодій. Їх віддалено може увімкнути мама. Зазвичай дорожчі пристрої мають і двосторонній зв'язок — не лише мати чує немовля, а й дитина — матір. Такий зв'язок корисний, лише якщо маму добре чути. Інакше дитина не ідентифікуватиме голос із рації. Двосторонній режим знадобиться, коли малюку понад рік. Почувши матір, може знову заснути. До молодшої дитини все одно треба підходити — годувати або заколисувати.
Найдешевші пристрої із камерою передають зображення невисокої якості — як перші мобільники з кольоровим дисплеєм. Камери моделей за 1,9 тисячі гривень добре знімають, якщо встановлені не далі ніж 4 метри від дитини. Часто система кріплення цих камер непродумана — немає прищіпки чи струбцини. Радіоняні з камерою найпотрібніші для дітей 1–5 років. Коли дитині 2–3 роки й вона любить вилазити на меблі, камера стане в нагоді — можна контролювати на відстані.
— Дорогі моделі радіонянь мають не лише якісніший зв'язок, а й добре захищені від прослуховування й радіоперешкод. Сусід, який випадково налаштував радіоприймач на певну частоту, точно не почує, як плаче ваша дитина.
1800 гривень коштує український портативний GPS-маячок для автомобілів. Він передає дані про місцезнаходження машини на телефон власника. Завдяки пристрою можна знайти викрадені автівки.
Маячок минулого місяця почала виготовляти компанія "Тім Бернерс Груп". Він удвічі менший за сірникову коробку. Його легко розмістити у будь-якій частині машини. Живиться від батарейки-таблетки. Також треба купити телефонну сім-карту й сплачувати абонплату 30 грн на місяць.
Радіоняні почали продавати 1937 року в США. Вони складалися з двох 3-кілограмових блоків — лампового передавача й приймача. Обидва були в металевому корпусі й живилися від мережі. Використовували діапазон середніх хвиль, тому ловили багато перешкод. Радіоняні продавали в магазинах за $20. Це було занадто дорого для більшості американців, тому вони не стали популярними.
Пристрій 1932 року придумав американець японського походження Юджин Макдональд. Він керував корпорацією "Дженерал Електрик", що випускала радіоли. Чоловік вирішив створити радіоняню після того, як почув про викрадення і вбивство 1,5-річного сина Чарльза Ліндберга — льотчика, який перший перелетів Атлантичний океан.
Якісні радіоняні вигідніше купувати з рук
— Купила радіоняню, коли жила в однокімнатці. Відпала потреба підхоплюватися, щойно почуєш якісь звуки. Можна взимку класти спати сина на балкон і не бігати до нього кожні дві хвилини, — говорить киянка 28-річна Наталія Маркевич. Має сина 3-річного Володимира. Живе в двоповерховому будинку. — Не хотіла витрачати багато грошей. Але якісна модель "Чіко" коштувала понад 800 гривень. Купила таку з рук за 300 і не шкодую. Три роки пропрацювала безвідмовно. Коли стала непотрібна, виставила на продаж за 450 гривень. Наступного дня знайшлися покупці.
8 
35413
Коментарі