Собака погриз голову і шию 9‑річному хлопчику

 

— Близько десятої ранку відправила сина по хліб. Коли повертався з магазину, біля двору бізнесмена на нього напав пес. Я тоді була в хаті. Почула, як хтось кричить, що собака дитину гризе. Чоловік з братом вибігли на вулицю — назустріч їм ішов Андрюша. Весь у крові. Права щока розірвана, рани по шиї, ліве вушко тіліпалося на шкірці. Від шоку не плакав, тільки кричав: "Мамочко, поможи! Мамочко, рятуй!" За мить прийшов син бізнесмена і своєю машиною повіз нас у лікарню. Дорогою пересіли у "швидку", — каже 30-річна Світлана Гомелева із села Шклинь Горохівського району на Волині. 13 вересня на сина, 9-річного Андрія, напав сусідський пітбультер'єр. Погриз голову та шию.

— У сина до сих пір шок. Треба, щоб з ним працювали психологи. Вночі часто здригається, почав упісюваться.

Власник пітбультер'єра — 44-річний Валерій Шевчук, живе за чотири хати від Гомелевих. З дружиною На­дією, 42 роки, мають магазини — продуктові, меблеві, з продажу ­господарчих ­товарів.

У Волинській обласній лікарні Андрієві зробили операцію. Буде ще три. На них треба 50 тис. грн.

— Вухо Андрію пришили. Але частина вушної раковини відмерла. Треба ставити імплантанта, — розповідає Світлана Вікторівна. — Від­разу Надія Шевчук привезла нам чотири тисячі гривень. Я взяла половину. Гроші були — помогли родичі, люди в селі назбирали. За кілька днів операція. Дзвоню Шевчукам, щоб помогли, та ніхто не бере трубку.

Гомелеви мають ще 5-річну Карину, 4-річну Діану та 1,5-річну Людмилу. Світлана у декретній відпустці. Чоловік 31-річний Андрій має тимчасові підробітки.

— Шевчуки навіть не вибачилися, — продовжує Світлана Гомелева. — Їхній собака на людей кидається. Якось ца­пнув сестру за ногу. Вона попросила тримати пса на прив'язі. Та Шевчук порадив їй з'їздити в лікарню, бо пес без щеплень.

— Люди старалися обходити двір Шевчуків стороною. Скільки не казали Валєрі, щоб дивився за своїм псом, та без толку. Він думає, що цар і бог у цьому селі. Може пройти і не привітатися, або сказати щось неприємне вслід, — говорить 55-річна Марія Бурщевич. — Три роки тому його собака роздер мою козу, прямо під хатою. Люди бачили, як Шевчуки його відтягували та вели додому. Я написала заяву в міліцію, пішла в сільську раду. Та Валєра сказав, що ще треба довести, чия то була собака.

— Пса більше не видно. Говорять, наче його усипили. Та люди не вірять. Трупа ніхто не бачив. Може, прикрили в сараї.

На телефонні дзвінки "ГПУ" Шевчуки не відповідають.

×