1 квітня 2004 року Міждержавна Рада СНД зі стандартизації, метрології і сертифікації (протоколом №17) прийняла новий Міждержавний стандарт для виробництва ікри лососевої — ГОСТ-18173-2004 року, що набуває чинності замість старого ГОСТу №18173-72 року. За прийняття стандарту проголосували 12 країн СНД, зокрема Україна та Росія. Новий стандарт СНД прирівняли до європейських вимог: шкідливу та заборонену в Європі добавку УРОТРОПІН (Е239) дозволено замінювати на новіший БЕНЗОАТ НАТРІЮ (Е211), поширений у Європі та США.
Після цього голосування більшість країн СНД, та особливо Росія, запровадили цей стандарт як національний — із 1 липня 2005 року. А ось Держстандарт України й досі не поспішає з введенням нового ГОСТа: мовляв, в Україні лососеві не водяться. (Нагадаємо: ГОСТи не дозволяють використовувати заморожену сировину у переробці лососевих — лише ікру у місці вилову, зі свіжої риби-сирця.
Тому в нас діє старий стандарт-72, 40-річної давнини, що передбачає використання лише УРОТРОПІНУ (Е239) — дуже шкідливої для здоров'я харчової добавки.
Для чого ж Укрдержстандарт голосував за прийняття нового ГОСТа по лососевій ікрі? Виходить — аби тільки створити колізію ГОСТів, щоб була підстава для перепон підприємцям, що постачають лососеву ікру за ГОСТом-2004 року з Росії: з Далекого Сходу, Сахаліну, Камчатки.
А ось вже маємо наслідок:
Лососева ікра, вироблена рибзаводом "Орландо" в російському місті Петропавлівськ-Камчатський за ГОСТом-2004 року, з 8 листопада 2011 року стоїть без оформлення на митному терміналі в Івано-Франківську. Фірма "КАМЧАДАЛ-ПЛЮС" вже понад вісім місяців добивається дозволу розпочати реалізацію свого товару. Представники фірми впевнені, що заборона пов'язана з недобросовісними діями конкурентів — компанії "Геліос", що прагне стати монополістом на ринку червоної ікри в Україні.
Конкуренти не мають можливості виробляти червону ікру за ГОСТом у Києві (бо потрібна жива риба-сирець), тому "замовили" не пропустити справжню "ГОСТівську" ікру з Росії ("Орландо"). Зробивши аналіз на невідповідність продукції, виробленої за умовами Міждержавного (російського) ГОСТу-2004 року, нашому старому внутрішньому ГОСТу-72 року, у якому БЕНЗОАТ НАТРІЮ не передбачений. Далі за справу взялись служби СБУ, митниця, санепідемстанція. Та розіграли справу приблизно так:
СБУ: Є замовлення на недопуск в Україну ГОСТівської ікри з Камчатки!
МИТНИЦЯ: На якій підставі?
СЕС: Підстава є — росіяни виробляють ікру за новим ГОСТом-2004, за який Україна голосувала, але ж до внутрішнього використання досі не ввела. Тому в Україні діє старий ГОСТ-18173-72 року, який не дозволяє нову безпечну добавку "БЕНЗОАТ НАТРІЮ".
СБУ: Ось на цьому неспівпадінні й треба хапати!
СЕС: Але ж на банці вказано ГОСТ-2004.
СБУ: Ну то й що? А ми вам дамо завдання перевірити ікру на відповідність старому ГОСТу-72 року, досі чинному в Україні. Ок?
СЕС: Тоді дасте нам офіційного листа на перевірку зразків ікри за старим ГОСТом-72. І так їхній новий БЕНЗОАТ буде вважатись НЕПЕРЕДБАЧЕНИМ, а сама ікра нібито НЕБЕЗПЕЧНОЮ ДЛЯ ВЖИВАННЯ ЛЮДИНОЮ. Ось і попались! БЮРОКРАТІЯ — ЦЕ СИЛА!
МИТНИЦЯ: Але ж це шахрайство — бо Україна за цей ГОСТ-2004 на міжнародному рівні проголосувала.
СБУ: Ні, друже, шахрайство на рівні номенклатури — це є політика! А ти не москаль?
МИТНИЦЯ: Та Боже борони! Я завжди з рідною номенклатурою, я — з вами!
СБУ: Тоді — працюємо!
СЕС: Будьмо!
ЗАВІСА
Після проведених додаткових випробувань ікри обласна санепідемстанція визнає, що частина досліджуваної продукції — не відповідає вимогам ГОСТ 18173-72 через присутність бензойнокислого натрію. При цьому ніхто не звертає уваги на те, що продукція виготовлена в Росії за ГОСТом 2004 року, що дозволяє присутність бензойно-кислого натрію у ікрі. НАГАДУЄМО: Україна разом з рядом інших країн СНД проголосувала за прийняття даного стандарту 2004 року. Та цим зобов'язалась приймати до себе продукцію, виготовлену у інших країнах СНД, відповідно до прийнятого ГОСТу-2004.
Друга частина досліджуваної продукції, виявилось, відповідає стандарту 1972 року! (Цю частину ікри, розфасовану по ТУ, а не за ГОСТом — все ж розмитнили!). Але ж ця ікра виготовлена за тим самим ГОСТом-2004 року, лише розфасована у полімерну тару — за ТУ (технічними умовами). Це та ж сама ГОСТівська ікра, з тим самим БЕНЗОАТОМ НАТРІЮ!
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановив визнати незаконною бездіяльність Івано-Франківської митниці. Рішення набуло чинності 7 червня 2012 року за рішенням Львівського окружного Апеляційного суду. Але й це не є вирішальне, оскільки суд не зобов'язав митницю розмитнити вантаж.
ПВКП "КАМЧАДАЛ-ПЛЮС" направило листи з проханням роз'яснення ситуації прем'єр-міністру України Миколі Азарову та міністру економічного розвитку і торгівлі Петру Порошенку ще два місяці тому. Відповіді на жоден з листів і досі не отримали.
"Немає в країні необхідного арбітра, який міг би вирішити цю ситуацію, — вважають у компанії. — І у випадку замовлення конкурентів методів боротьби, ефективних і надійних, сьогодні теж нема".
Представники компанії до обговорення проблеми закликають чиновників та експертів на блозі сайту Ikra.ua — там викладено матеріали резонансної справи. Тим часом тонни червоної ікри вартістю $350 тис. вже понад вісім місяців "маринують" на Івано-Франківській митниці. Компанія несе збитки, звільняє працівників. Втрачають сьогодні всі, кажуть експерти. Крім конкурентів "Камчадал-Плюсу", які й далі виробляють ікру в Україні — не за ГОСТом, а з імпортної мороженої сировини.
Вагу переплутали з кількістю
Володимир Яковів, представник Івано-Франківської митниці, 29 листопада 2011 року склав "липовий" протокол про порушення митних правил підприємством-імпортером "КАМЧАДАЛ-ПЛЮС". Зазначив, що підприємство не задекларувало товар в кількості 50,76 кг. Насправді, це не кількість, а вага. Ікра фасована в банки 130 і 140 г. Під час огляду товару виявлено пересорт: 130-грамової ікри виявилось менше, а 140-грамової — більше. Але загальна кількість банок та їх загальна вартість — збігається! При цьому вся ікра (і 140, і 130 г) йде за одну ціну. Тобто ПЕРЕСОРТ не впливає на загальну митну вартість товару. У протоколі ж Яковів зазначив, що вартість не задекларованого(?) товару на момент вчинення правопорушення становить 15480,28 грн. Протокол складали без жодного свідка і підписав лише Яковів. До цього, 25 листопада 2011 року, Акт про проведення митного огляду товарів підписали директор "КАМЧАДАЛ-ПЛЮС", головний інспектор ВМО та працівники СБУ. У акті зазначено, що кількість товару, виявлена шляхом огляду, відповідає даним, зазначеним у ВМД.
Але міський суд Івано-Франківська підтвердив законність протоколу та постановив конфіскувати 50,76 кг ікри. При виконанні постанови суду вартість конфіскованого майна оцінена у 10 478,10 грн. Цікаво, звідки ця сума, так як раніше по протоколу ця ікра оцінювалась у 15 480,28 грн. При цьому меншу банку оцінили дорожче: 140 г — у 28,7 грн, 130 г — у 38,7 грн.
Ікру оцінили і вже дають у продаж. Ту ікру, яка нібито, за висновком СЕС, "шкідлива для вживання"!
5 
35413
Коментарі