— Тітка Тамара місяць сиділа у кладовці. Руки і ноги зв'язані, на обличчі хустка. Міліціонери як зайшли туди, то вже була мертва, миші її обгризли. Експерти сказали, що померла від голоду, — каже 56-річний Григорій Мацкевич, голова села Любиковичі Сарненського району на Рівненщині. Його односельчанку 77-річну Тамару Ковальчук заморив голодом її онук 30-річний Іван.
12 листопада Тамара Онуфріївна отримала пенсію.
— Іван попросив на горілку, вона не дала, — продовжує Григорій Васильович. — То він зв'язав їй руки й ноги, заткнув рота хусткою і закрив у кладовці. Забрав 900 гривень, купив у магазині горілки й цигарок. На другий день до них прийшла соціальний працівник. Іван казав, що баба поїхала до племінників у сусідній район. Через тиждень вона прийшла другий раз, хата на замку була. Втретє все теж було закрито, собака на цепу здох від голоду. Тоді вже я пішов подивитися. Хата, сараї і літня кухня були на замках. У загороді кричать чотири качки і три курки, кицька нявчить. Я пішов до Тамариної сестри, поїхали по племінниках. Тітки в них не було.
6 грудня до Любиковичів приїхав 32-річний Ігор Ковальчук, другий онук Тамари Онуфріївни.
— Пішли передивилися її речі. Всі куртки висіли на вішаках. Ігор дивувався: куди баба ділася, невже Іван десь у лісі закопав? Її сестра ще тиждень птицю доглядала, а 13-го приїхали міліціонери і зайшли в комору.
Того ж дня Івана Ковальчука затримали в сусідньому селі Глушиця. Він зізнався, що закрив бабу і забрав її 17 тис. грн, які та збирала на смерть. 15 грудня жінку поховали.
Тамара Ковальчук усе життя прожила в Любиковичах. Працювала ланковою в колгоспі. Вийшла заміж, 1958-го народила сина Леоніда. Виховувала сама, бо чоловік покинув. Син одружився, виїхав у сусіднє село, мав синів Івана й Ігоря.
— Льоня був дисциплінований, опікувався матір'ю. У 46 років помер від раку, — каже голова. — За ним померла й невістка. Як батьки повмирали, Ігор з Іваном запили, навіть батареї з хати пропили. Баба переймалася ними, одяг і взуття купляла. Я часто зустрічав її по дорозі, йшла до них. Грошей на автобус шкодувала, казала: "Пішки дойду, гроші внукам треба".
У Любиковичах Тамара Онуфріївна жила сама.
— У неї така дерев'яна хатка на дві кімнатки, є сіни, літня кухня і сарайчик. Сама доглядала за всім, город мала. Онуки не часто їздили, хіба по гроші. Іван не працював, то баба йому й цигарки купляла. Любила по селу прогулятися, газетку вдома почитати. Обходила себе, їсти варила.
5 
35413
Коментарі