— Воно як разом ходить, одне від одного навчається. Курчата вчать каченят крупу їсти, а ті їх до кульбаби привчають, — каже 59-річна Надія Соколова із села Семирічка Гайсинського району на Вінниччині.
Різану кульбабу набирає у відрі, зі жмені сипле на подвір'ї. В одному стаді тримає 20 курчат, 15 каченят й двоє гусенят.
— Ціп-ціп-ціп! Бачите, всі знають курячий клич. Зачни гукати по-качиному "тась-тась" чи "пуль-пуль", курчата теж прибіжать. Вони як діти. Як навчиш змалечку, так знатиме аж до сокири.
Має три інкубатори. Закладає їх у різний час. Вираховує, щоб гусенята, каченята й курчата вилупилися в один день.
— В якому інкубаторі хто з'явився, до купи в коробочку — і всьо. Потім разом ходять, їдять, сплять. Недавно посадила квочку на яйця в сарай. Криси залізли вночі, їй голову відгризли, кров випили, порвали. Геть кістки десь заволокли. Тільки пір'я і яйця лишили. Ну і куди вони, як засиджені й за ніч охололи. Поварила курчатам. Відтоді не треба мені тих квочок. Курка, гуска та качка, які водять молодняк, ще й б'ються між собою. На ніч їх треба садити в різних хлівах.
Доросла птиця перевертає дрібні годівниці для молодняка, розливає воду.
— Наллю в маленькі поїлки води, а гуска встромляє дзьоба. Заносить грязь, перевертає ту воду. Тільки й робиш, що заглядаєш. Квочку не можна пустити в садочок. Розриває там такі рови, що страх. Інкубатор — найкраще. Курчатка самі з каченятками ходять по садку, щось там дзьобають, шукають.
На кухонну тертку натирає кілька зварених у мундирах картоплин. Терта падає на спини качкам, курчата її скльовують.
— Як більшечкі й кладеш їм їсти в корито, качка хап-хап тим дзьобом. Кругом корита встеле все їжею і вже не підбере. А курча підійде й до крупинки видзьобає з землі. Як холодно надворі, дощик або кудись треба піти, то позбирала малих в ящички і поставила у веранді. Квочку ж не візьму до хати.
Молодняк птиці з базару чи з інкубатора не радить одразу садити в один гурт. Пару днів тримає окремо, щоб звикли. Відпоює їх антибіотиком, який додає у воду.















Коментарі