Гейлі Коул має рідкісну недугу — розвиткову амнезію. Ідеться не про забудькуватість і, взагалі, не про пам'ять. А про систематизацію інформації та її практичне використання.

Гейлі народилася 7-місячною, з недорозвиненими легенями. І якесь короткочасне відключення дихального апарата спричинило втрату половини гіпокампа — частини мозку, що відповідає за впорядкування інформації та часопросторову навіґацію.

Тому їй важко без календаря вгадати, який нині день, або відтворити бодай приблизну карту власного містечка. У школі вона губилася в коридорі. Узагалі, певний час її вважали розумово відсталою. Але в 9 років встановили слушний діагноз, приставили освітнього асистента й застосували спеціальні програми.

Їй важко без календаря вгадати, який нині день

Сьогодні вона чудово дає собі раду — водить авто, працює, живе самостійно, має бойфренда. Більшість знайомих навіть не здогадується про її мозкові проблеми.

Уся Україна нагадує мені іноді особу з травмованим гіпокампом. Ніби й не бракує її громадянам належних знань, розуміння добра і зла, відчуття справедливості. Але все це ніяк не складається у структуру дієвих правил та інституцій, логічних висновків та адекватної поведінки. Чи то ми не годні поставити собі правильний діагноз? А чи просто ніяк не можемо з тим діагнозом погодитися?

Тим часом він доволі простий і подібний для всіх східноєвропейських народів — від Росії до Греції. Балканці, хоча й неохоче, таки прийняли свій діагноз. А відтак і західноєвропейські лікувальні програми та компенсаторні механізми.

Ми ж і далі блукаємо коридорами спорожнілої школи, натикаючись час од часу на подібних бідолах, котрі, хапаючи нас за ґудзики, усе щось торочать про рускій мір і спільний розвитково-амнезійний простір.

×