У лютому 2024 року Уряд затвердив "Методологію використання мов нацменшин (спільнот) в Україні". Документ має покласти край так званому "мовному питанню". Але експерти звертають увагу на ризики. У деталях розбиралася Gazeta.ua.
Внутрішнє і зовнішнє
Чому нацменшини так прискіпливо чекали на затвердження цього документу (далі – Методології) стає зрозумілим, тільки якщо згадати перипетії "мовної напруги" в Україні протягом останніх кількох років. У 2017 році було ухвалено новий закон про освіту, яким передбачався перехід навчання на державну мову. У тому числі - у школах нацменшин, де викладання велося їхніми мовами (що дозволяв закон про нацменшини від 1992 року; станом на 2020-2021 роки йшлося про більш ніж 200 таких шкіл).
Для розуміння масштабів, станом на 2022-2023 роки згідно з дослідженням Ради зовнішньої політики "Українська призма", функціонувало 69 шкіл з угорською мовою навчання, 27 шкіл з угорськими та українськими класами, 59 шкіл з румунською мовою та 17 шкіл з румунською та українською мовами викладання.
Загалом же, за даними Міністерства освіти і науки, станом на 2020-2021 навчальні роки в Україні працювали 874 навчальні заклади з навчанням мовами нацменшин або корінних народів: кримськотатарською, німецькою, російською, польською, російською, угорською, румунською, словацькою.
Хоча передбачався перехідний період з поступовим зменшенням частки викладання мовами нацменшин, незадоволення висловили кілька країн, зокрема, країна-агресор Росія, Молдова, Румунія, Польща, Греція, Болгарія. Найжорсткішим критиком нового закону стала Угорщина в особі прем'єра Віктора Орбана, який припускав, що Україна прагне "перетворити угорські школи на українські, а якщо це спрацює, то закрити їх". Угорщина навіть погрожувала заблокувати просування України до НАТО та ЄС.
Грудневі тези
На початку грудня 2023 року на це натякнув радник прем'єра Угорщини Балаж Орбан. Українська сторона активізувала консультації з нацменшинами, які мали наслідком нові правки до закону про нацменшини та до низки інших законів, що були ухвалені 8 грудня 2023 року, тобто, за 5 діб до початку саміту ЕС.
Що змінилося для мов нацменшин у грудні
Україна пом'якшила законодавство для мов нацменшин. Зокрема:
• дозволено викладання мовами нацменшин у приватних закладах
• регламентована обов'язковість навчання українською мовою певних дисциплін (мови, літератури, історії та оборони України, але школа може розширити цей перелік)
• тим, хто почав навчатися у школах мовою нацменшини у 2018 році, дозволено закінчити здобуття освіти цією ж мовою (до 2030 року, з огляду на 12-річну освіту)
Новий варіант закону нацменшинам припав до душі. 11 грудня 2023 року директор Інституту центральноєвропейської стратегії Дмитро Тужанський опублікував Звернення лідерів угорської громади Закарпаття до Шарля Мішеля та Віктора Орбана, із закликом розпочати переговори про вступ України до ЄС. "Новий законопроект, прийнятий українським парламентом, суттєво відображає інтереси національних меншин і користується нашою повною підтримкою", - зазначено у Зверненні. Аналогічне за суттю звернення склали і словацькі громади Закарпаття.
Як відомо, на саміті ЄС Віктор Орбан вийшов випити кави під час голосування по Україні. Переговори по вступу до Євросоюзу було відкрито. Але дискусія про мови нацменшин - не закрита.
Кабмін проходить тестування
"Маємо надію, що всі норми, прийняті у зазначеному комплексному законі, будуть імплементовані у нормативні документи українського законодавства з урахуванням всіх пропозицій, котрі були надані громадськими організаціями закарпатських угорців", - зазначалося у Зверненні лідерів угорської громади Закарпаття до Шарля Мішеля та Віктора Орбана.
Це означало, що нацменшини, принаймні, угорська, прискіпливо стежитимуть за підзаконними документами, котрі мав напрацювати уряд на виконання грудневих поправок до законодавства. Першою у цьому переліку стала Методологія застосування мов нацменшин, затверджена 8 лютого вже 2024 року.
Закрити скриньку Пандори
На документ чекали, бо у Методології прописано механізм виконання того, завдяки чому у грудні 2023 року вдалося розблокувати просування України до ЄС.
Сфери застосування мов нацменшин за Методологією
У населеному пункті можуть з'явитися дублюючі вивіски не лише біля назв вулиць, бульварів, площ та іншого, але й дублюючі назви органів державної влади, місцевого самоврядування та державних, комунальних підприємств. Також мовою нацменшини можна буде надавати як приватні, так і публічні послуги (якщо мова нацменшини зрозуміла для обох сторін), а медичну допомогу, інформацію для ознайомлення (у тому числі, рішення органів влади), дискутувати в органах влади та усно звертатися до чиновників. Але якщо відповідь на усне звернення потрібно дати письмово, використовується лише українська мова, та й переклади рішень органів влади мовою нацменшини офіційного статусу не матимуть. Щодо топонімів, їх перелік визначається за підсумками громадських слухань, назви дублюються мовою нацменшини у вигляді табличок справа і шрифтом, не більшим за шрифт українською мовою. За міждержавними угодами, вони можуть дублюватися як перекладом, так і традиційним написанням. Якщо особа хоче звернутися усно до органів влади мовою нацменшини, на це мають дати згоду керівник держ- або військової адміністрації.
Згідно з текстом документа, рішення про застосування мови нацменшини ухвалює рада населеного пункту (міська, сільська, селищна). якщо:
• у громаді представники нацменшин проживають безперервно останні 100 років
• та складають менше 10% населення.
А якщо представників нацменшини у громаді більше за 10%, як тоді бути? Методологія на це відповіді не дає. Можемо припустити, що сталася технічна помилка, бо у законі сказано "не менше 10%".
Але цим плутанина не завершується. Якщо звернутися до офіційного повідомлення, йдеться не про 10%, а про 15% представників нацменшин від загальної кількості населення громади. Звідки такий різнобій у цифрах?
Мінус 5%
Текст Методології опублікували буквально днями, майже через 2 тижні після затвердження. І у цьому випадку терміни мають значення. У Державній службі України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) розповіли Gazeta.ua, що затримка з оприлюдненням тексту Методології якраз і спричинена її доопрацюванням. Джерело в угорській громаді розповіло, що цифра у 10% з'явилася у Методології з огляду на текст закону про нацменшини (п. 2 ст. 1 Закону), де вона і прописана. Відтак цифра у 15% не є актуальною.
Утім, грою з цифрами новації Методології не вичерпуються. Пунктом 8 документа визначено: місцеві ради та комунальні підприємства можуть запровадити для кандидатів на посади володіння мовою нацменшини, а також навчанню працівників цієї мови. Якщо працівник володіє мовою нацменшини, він може, згідно з Методологією, претендувати на посади у сферах, де застосовується мова нацменшини. Або й перевестися на іншу посаду.
І справді, мову нацменшини чиновникам та працівникам комунальних підприємств краще знати, бо у населених пунктах та будинках-інтернатах для осіб з інвалідністю, згідно з пунктом 21 Методології, дозволяється надання соцпослуг з догляду за такими особами, якщо вони є представниками нацменшини, відповідною мовою, "якщо вона є зрозумілою для працівників інтернату".
Головне враження після прочитання Методології - розмитість.
Лазівка для мови агресії
Про великий простір для тлумачень Методології свідчить і реакція соцмереж. Користувачі критикували документ, бо той, на їхню думку, може стати лазівкою для зміцнення позицій російської мови. Люди вказують і на те, що у ЄС, який вимагає лібералізації мовного законодавства, однак у себе примушує мігрантів вчити мову країни, у якій ті перебувають. Таку думку поділяє і мовний обмудсмен Тарас Кремінь, який у листопаді 2023 року зазначав, що десятки тисяч українських дітей-біженців за кордоном досі не мали доступу до вивчення рідної мови.
Підводні камені практичної реалізації
Експерт громадського руху "Всі разом!" Євген Савісько зазначає, що затверджена Методологія не гарантує відсутність претензій від Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини чи навіть Білорусі, РФ та інших держав. "Не є таємницею, закон, на виконання якого уряд затвердив Методологію, ухвалювався під тиском урядовців Угорщини. Нормативно-правові акти виглядають гарно у київських кабінетах, але не враховують нюансів практичної реалізації на місцях, коли "цапами відбувайлами" стануть рядові службовці", - вважає експерт.
Але, на думку виконавчого директора Міжнародної асоціації малих громад Олексія Буряченка, цей ризик є гіпотетичним, бо Методологія не покладає на місцеву раду обов'язку ініціювати це питання. Тому "можу наперед спрогнозувати, що, навіть коли буде прописана процедура, більшість місцевих рад такі рішення не ініціюватимуть, навіть якщо є великий відсоток нацменшин.
Адже ніхто не має сумнівів, що, приміром, житель Закарпаття володіє українською мовою, бо це функціонально в Україні. Люди просто хочуть таку можливість для себе мати. Якщо вона є, такий елемент зникає з політичного дискурсу. Утім, можливо, у якихось гірських громадах з 2 тис населення, де дійсно багато етнічних угорців, такі рішення будуть. але й для цього потрібно мобілізувати людей", - вважає Буряченко.
"Понад 60 різних консультацій"
Тим паче, віце-прем'єр з питань євроінтеграції Ольга Стефанишина наголосила: "Цей проект ("Методологію") ми готували разом з нашими партнерами з Ради Європи, консультувалися з румунськими, з угорськими меншинами, а також провели понад 60 різних консультацій".
"Забезпечуємо право національної меншини на розвиток своєї мови та водночас зберігаємо всі переваги української мови як державної", - озвучив формулу компромісу Прем'єр-міністр Денис Шмигаль.
Ризики сепаратизму
Але Євгенові Савіську ситуація бачиться не так ідилічно: "У частині регіонів ще до початку війни у 2014 році підрозділи зі взаємодії з національними меншинами були ліквідовані, або ж залишилися лише на папері. У такій ситуації зростає ризик прийняття місцевими радами рішень, котрі будуть суперечити чинному вітчизняному законодавству та можуть провокувати появу міжетнічних та мовних конфліктів", - непокоїться експерт.
Утім, Олексію Буряченку ці занепокоєння видаються марними, бо саме реалізація ухвалених у грудні 2023 року ініціатив у подальших нормативно-правових актах дозволяє звести до мінімуму підстави для міжетнічних та мовних конфліктів. "У нас є населені пункти не лише з угорськими, але і з болгарськими меншинами, зі старовірами, з гагаузами, у деяких селах не 10-15%, а більш ніж 80-90% складають ці люди. З урахуванням таких нюансів у законодавстві України мають бути відповідні норми, що дозволяють їм комфортно реалізовувати свої права", - наголошує експерт.
Тим часом українська влада продовжує послідовний рух до остаточного вирішення мовно-етнічного питання. Уже 20 лютого 2024 року Державній службі України з етнополітики та свободи совісті оприлюднила для обговорення новий проект - документ під назвою "Порядок визначення переліку населених пунктів, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот) України, або в яких такі особи складають значну частину населення". Йдеться про алгоритм визначення, чи є населений пункт таким, де проживає нацменшина протягом останніх 100 років, чи ні. Від цього залежить, чи матиме право місцева рада розглядати питання про використання мови нацменшини, чи ні. Тобто, ще одне спірне питання має бути нормативно врегульовано.
Угорський чинник
Чи вплинуть нові урядові ініціативи на позицію жорсткого критика української етнополітики - Віктора Орбана? Опитані Gazeta.ua експерти вважають, що, за певних умов, угорська сторона може знову актуалізувати це питання, попри будь-які законодавчі зміни та поступки українського уряду.
Нині більшість підстав для претензій нейтралізовані, зокрема, тим, що законодавство відповідає критеріям та принципам ЄС. Але це не означає, що питань не виникне в майбутньому. Адже в основі нинішніх суперечок між Києвом і Будапештом не стільки мова, скільки політика.
5 
35413
Коментарі