Скульптор і веломандрівник 54-річний Олег Рябо із міста Комсомольськ подолав велосипедом відстань 10 170 км. Доїхав до Комсомольська-на-Амурі в Хабаровському краї Росії. Зі свого міста Рябо вирушив 25 травня, а додому повернувся 13 серпня.

— Мріяв про це ще зі шкільних уроків географії, — каже Олег Юрійович. — Готуватися почав за рік — тренувався двічі на день, щодня пробігав 10–15 кілометрів для загартовування серця. Хоча велоспортом займаюся вже сім років. У поїздку не брав великого багажу. Мав при собі запас продуктів на добу, гігієнічні засоби, змінні в"єтнамки, водонепроникний костюм. Усе це важило 15 кілограмів, а велосипед — шість.

Говорить, протягом поїздки професійний кросовий велосипед "Кольнаго" італійського виробництва, що купив за $3 тис., не ламався. Змазував тільки цеп, тричі поміняв камери на задньому колесі та один раз на передньому.

— Велосипед чорного кольору, зроблений із карбону. Свою книжку про мандрівку назву "Черный карбон мчится на восток", — зазначає Олег Рябо.

За день по рівній дорозі проїжджав 230–240 км. В Уральських горах — два дні їхав по 110 км.

У Бурятії в селі Хошун-Узур шамани із релігійної організації "Тенгері" подарували Рябо 750-грамову пляшку із заспиртованим змієм з доданням спецій.

За день проїжджав 230 кілометрів

— Вони над ним проводили ритуал. Ця речовина діє як сильний енергетик, — зазначає Олег Юрійович. — Можна пити не більше столової ложки і закушувати треба шматочком змія — він прикріплений до шнурка, кров із нього випущена. Якось я випив трохи більше, то таке відчуття було, що втрачається реальність, ти наче їдеш, а наче — ні. З"являється якась агресія. Але це не страшно, навпаки — хочеться швидше їхати.

Мандрівника пригощали ситною червоною ікрою.

— З"їв два бутерброда. І цього вистачило аж на добу, — згадує. — Пив тільки мінералку. Воду набирав із чистих джерел на Байкалі.

У Забайкаллі на сім днів пропав телефонний зв"язок.

— Дружина Наталія переживала, плакала. Пішла в міліцію, хотіла подати в розшук. Там сказали, що зв"язку в цій місцевості не буде днів 10. Це був найтяжчий період, — веде далі. — Можливо, через її хвилювання я не поїхав у всесвітню подорож. Мені пропонували фінансову допомогу на неї бізнесмени з Комсомольська-на-Амурі.

Запевняє, скрізь приймали гостинно. У російських селах люди не брали плати за ночівлю, їх це навіть ображало.

— Комсомольськ-на-Амурі схожий на Кременчук — там є і набережна, і річковий вокзал, населення 270–280 тисяч, — розповідає. — Зараз здається, що то був сон, трохи відчуваю ностальгію.

Назад Олег Рябо до Хабаровська повертався потягом. Звідти добу летів літаком. Якби повертався велосипедом, то додому приїхав би тільки в листопаді. Квиток на літак коштував близько 5 тис. грн. Ці гроші йому виділили із міського бюджету Комсомольська. Допомагали і місцеві бізнесмени. Загалом за поїздку витратив близько 10 тис. грн.

— За час поїздки не скинув ваги, а навпаки, набрав півтора кілограма, — сміється. — Додому привіз сушену рибу та червону ікру, кілограм якої там продають за 250 гривень.

×