І вона, і він зустріли новий рік за ґратами. Її долі ми співпереживаємо півроку, він медійною топ-персоною став півтора місяця тому. Обох на гребінь популярності винесла війна з Росією. Обидва ведуть нерівну боротьбу з судовою системою.
На цьому подібність вичерпується.
Вона перемогла у своїй боротьбі. Перемогла задовго до вироку. І якщо колись надумають увічнити в граніті незламність, силу духу і красу України, гранітне обличчя нашої Батьківщини різьбитимуть із сьогоднішньої арештантки. Малюватимуть Україну також із неї.
З нього героїчне різьбитимуть і писатимуть навряд чи. Хіба що сам замовить для втіхи чи грошовиті друзі-покровителі потішать портретом у римських шатах. Він програв свою боротьбу. Навіть якщо суд його, зрештою, виправдає.
І вона, і він поставали перед нами немічними. І її, і його заносили до залу суду на ношах. Проте вона викликала щире захоплення, а він — жалість. Вона випромінювала вищу за суди і вироки правду, а він був умілою демонстрацією грубої неоковирності судової системи. Її знесиленому тілу вірили, його непритомностям — ні.
Не тому, що він непереконливий у своїй ролі. Йому просто не поталанило. Поки до нього дійшла черга, люди перестали вірити у серцеві напади й гіпертонічні кризи, остеохондрози й паралічі, підступи яких дивним чином збігалися з відкриттям кримінальних справ. В'язниця забирає здоров'я, це правда. Але в те, що воно може пропасти при погляді на повістку, люди вірити перестали. Бо мають пам'ять.
А в пам'яті — інвалідний візок, а у візку — всенародна страдниця з важкою і практично невиліковною (хіба що в Європах) хворобою спини, яка без сторонньої допомоги не годна зробити й кроку. Хіба що — на високих підборах і коли ніхто не видить.
А трохи глибше — ще один візок. Але вже з міністром, який учора витанцьовував на паркеті, невтомно змінюючи партнерок, а позавчора — літав до Парижа, посадивши на кожне коліно по красуні. Видужав міністр, як і страдниця, так само миттєво — вийшовши з тіні Феміди.
Ще глибше в пам'яті лежить на лікарняному ліжку губернатор. Йому й хворобу не встигли придумати, але повірити в неї нас із вами також переконували. Й небезрезультатно — одна сердобольна вчителька прикувалась до ліжка, аби підшефного здорованя не забрали до СІЗО.
Багато, дуже багато таких прикладів зберігає пам'ять.
Тому коли, побачивши повістку, зомлів аж до реанімаційних процедур чолов'яга, котрий перед тим твердою рукою кидав у однопартійців наповнені пляшки й демонстрував неабиякі фізичні кондиції в боротьбі за крісло столичного мера, у правдивість побаченого увірували не всі. Обурювалися ґвалтовними діями правоохоронців, але правдивість немочі жертви цього свавілля викликала великі сумніви.
І нескорена дівчина, і підкреслено немічний чоловік заявляють, що правда — за ними. Проте вона у свою правду вірить, і відкрито й сміливо дивиться в обличчя суддям. Він у правду за собою не вірить, тому суду прагне уникнути. Або — хоча б відкласти зустріч якомога надалі.
3 
1
Коментарі