Учителі засміяли Азарова і Табачника

974 ректорів державних інститутів та університетів, директорів шкіл і технікумів збираються у Центрі культури та мистецтв Національного авіаційного університету. Приїхали вранці у п'ятницю на III Всеукраїнський з'їзд працівників освіти. Останній був 10 років тому.

— Часов вісім тут проведемо, не менше. А куда дінешся, — каже жінка з Київщини у яскраво-синьому костюмі.

В актовій залі на кріслах назви областей для кожної делегації. Близько до сцени не дозволяє підходити університетська охорона — перші три ряди для запрошених. На дверях — також по троє охоронців. За столом на сцені розсідаються члени президії. Головує міністр освіти Дмитро Табачник, 47 років.

До трибуни запрошують 63-річну Ірину Козіну, директора столичного ліцею №38 ім. Валерія Молчанова.

— Суспільство потребує довіри та значних інвестицій в освіту, — починає вона.

Її перериває голос диктора:

— Пані та панове, прем'єр-міністр Микола Азаров.

Вчителі встають й аплодують. Заходить 63-річний Микола Азаров. За півгодини до цього він поклав квіти до Вічного вогню на алеї Слави, тому й запізнився. Сідає посередині в президії. Ірина Козіна перегортає кілька аркушів доповіді й швидко закінчує виступ. До трибуни виходить прем'єр.

— Возлагая цветы, я подумал: могло ли нам прийти в голову еще несколько лет назад, что на этом Вечном огне будут жарить яичницу? — згадує вчинок студентки Ганни Сінькової, яка навесні смажила там яйця.

Зала мовчить.

— Это я к вам, учителям, обращаюсь. Могли мы об этом подумать или нет? — каже Азаров, але присутні продовжують мовчати. — Что в нашей стране найдутся негодяи, которых воспитала семья, воспитала школа. Конкретные учителя. Это ж духовный Чернобыль, друзья мои.

Продовжує Азаров після паузи:

— И этот случай не стал катализатором обсуждения в обществе. Кого ж мы растим? Вам не жутко, уважаемые учителя? А мне жутко и страшно. Трудно, но можно оснастить школы автобусами и компьютерами. Но как воспитать детей, чтобы они отличали добро от зла, чтобы на первое место ставили интересы общества, страны, давно забытые нами моральные ценности? Вот отсюда такие абсолютно ненормальные отклонения.

Далі говорить про співпрацю з Міжнародним валютним фондом і про те, що уряд стабілізував економіку.

— 2011 год мы закончили ростом экономики, пять раз поднимали зарплату учителям.

У залі починають сміятися. Микола Азаров обводить усіх поглядом, замовкає на кілька секунд.

— На чуть-чуть, но поднимали, — говорить.

Освітяни сміються.

— Так, интересная реакция. Этого что, не было? — тихо каже він, сутулиться та спирається на трибуну долонями й ліктями. — Не слышу ответа. А на сколько поднялась зарплата?

Люди сміються, але ніхто нічого не говорить.

— Дмитрий Владимирович, скажи за всех, — повертається він до Табачника.

Той підіймається, читає зі своєї доповіді:

— Якщо порівняти зарплату директора середньої школи у жовтні 2010 року було 2180 гривень, а у жовтні 2011-го — 2530 гривень.

У залі — гул.

— Так, — продовжує Азаров. — Это что, недостоверная информация? Одни говорят достоверная. Другие, что нет. Я сужу по-простому. Каждый месяц увеличиваются расходы на оплату труда. Возникает вопрос, деньги что, не доходят? Доходят. Значит, давайте верить цифрам, которые у нас есть. Поднимать мы будем и дальше. Средняя зарплата учителя высшей категории в 2012 году будет 3400 гривен.

Прем'єр сідає на місце, годину до перерви слухає виступи.

Під час 30-хвилинної перерви делегати у буфеті купляють тістечка за 2,1 грн, ватрушки за 3,65, бутерброди із сиром за 7,67. Запивають кавою по 1,5 грн. Підписують документи про відрядження.

— Сколько писать на делегацию? — радяться між собою вчителі з Донецька. З'ясовують, яку суму подати в бухгалтерію після відрядження. — Давай 971.

— А не много на шесть человек?

— Ничего, мне сказали в тысячу вкладываться.

На вулиці палить учителька 43-річна Ольга Кровенко з Вінниці.

— У мене виходить до 2 тисяч на місяць. З доплатами, конєшно, — каже про зарплату. — Непогано для нашого міста. Але ж я заслужений учитель, веду клас. А молоді 900–1200 гривень на руки отримують. Хто піде на такі гроші робить?

Продовжуються виступи. Серед них жодного з критикою міністерства чи уряду. Усього хотіли виступити 46 людей, але Табачник пропонує зупинитися після 28-го. Усі погоджуються. Так само одностайно ухвалюють проект закону "Про вищу освіту" та Національну стратегію розвитку освіти на 2012–2021 роки.

— Ця стратегія — мікс ідей вчорашнього дня. Немає чітких цілей. Весь світ знає, що Грузія робить мовний прорив, вся Грузія вчить англійську мову. Туркменістан кожній дитині 1 вересня дає ноутбук, — каже 48-річний Віктор Громовий, голова координаційної ради Асоціації лідерів освіти. —Південна Корея до 2015-го відмовиться від паперових підручників. Вони переходять на електронні навчальні посібники — це їхня адекватна відповідь цифровій епосі. Прочитати щось подібне в нашій стратегії ви не зможете. Для простих батьків, учнів чи вчителів ніяких зрозумілих цілей там немає.

×