Торік 21 листопада в Україні розпочалася Революція гідності. Того дня уряд Миколи Азарова постановив призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Воно мало відбутися 28 листопада у Вільнюсі. На знак протесту на майдан Незалежності у Києві вийшли перші невдоволені — переважно студенти. У ніч на 30 листопада їх жорстоко розігнав і побив спецпідрозділ "Беркут".
Наступного дня на Майдані були тисячі. А 1 грудня на мітинг вийшли понад мільйон протестувальників. 22 лютого тодішній президент Віктор Янукович утік до Росії. Від куль снайперів загинули більше сотні людей. Їх називають "Небесною сотнею". Як змінив Майдан країну? Як за останній рік змінилися ми й люди довкола нас?
— Я постарів на Майдані. Мабуть, більше, ніж на рік, — каже історик Володимир В'ятрович, 37 років. Він був одним із координаторів Громадського сектору Євромайдану. — У нас тепер більше відповідальності. Багато хто й далі продовжує свій майдан. Для когось він триває на Донбасі, ще десь, а для мене — в інформаційній війні навколо української історії.
Люди змінилися — навіть із виду. Стали суворіші й мудріші. На жаль, такого не можна сказати про нову владу. Під час Революції гідності вони були представниками опозиції, але й тоді серйозно відставали від Майдану, не встигали за його розвитком. По-справжньому оцінити владу зможемо, коли повноцінно запрацює Верховна Рада. Доти можна було знайти багато причин, чому гальмуються реформи. Їх у парламенті блокували "регіонали" й комуністи. Зараз цю причину усунуто. Буде видно, хто справді хоче змінити країну, а хто у владі опинився випадково.
— Коли торік 1 грудня я приїхав у центр Києва і побачив там мільйон людей, зрозумів, що ми — нація, — згадує журналіст Сергій Гармаш, 40 років, родом із Донецька. — Наступаєш комусь на ногу, а перед тобою вибачаються. Того дня відчув себе киянином, а не донеччанином. Доти мешкав у столиці 5 років, але не відчував себе в цьому місті своїм. Думав, що українці пасивні, живуть за принципом "моя хата скраю". Але 1 грудня стало ясно: ми переможемо. Майдан навчив людей терпимості. Із часом під тиском суспільства зміниться і влада. Нікуди від цього вона не дінеться. Бо тепер господарі цієї країни — ми.
— Із песиміста я перетворився на оптиміста, — каже релігієзнавець 40-річний Юрій Чорноморець. — Раніше вважав, що все в нас рухається за старим сценарієм. Мовляв, програли змагання 1917–1921 років і тепер програємо Януковичу й Росії. Вражала суспільна пасивність. І тут — Майдан. Виявилося, що наш народ виріс у націю і здатен відстоювати свої права. Громадяни стали відповідальнішими, розуміють небезпеку пасивності. Є гостре переживання, що треба щось робити. Часу обмаль, а країну маємо рятувати. Це видно з волонтерського руху, пожертв на армію. Кожен хоче чимось допомогти.
— Люди на Майдані були творцями новітньої історії, — вважає актор Антін Мухарський, 46 років. — Нам поталанило жити в цей час. Україна обрала європейську хвилю і повстала проти розширення ординської, тоталітарної. Тому Росія так ненавидить Майдан. Він проявив в українців почуття справедливості, за яке люди готові стояти до кінця і навіть віддати своє життя. Мусимо пам'ятати тих, хто загинув за Україну.
Головне — стала іншою якість людей. Відбулися зміни на ментальному рівні. Але є небезпека зануритись у хаос отаманщини. Якщо влада й далі не справлятиметься, ті, хто має зброю, захочуть перебрати на себе функції держави. Еліта у нас гнила. Її зметуть, якщо не зрозуміє всієї серйозності ситуації.
— Нас довго переконували, що українці все стерплять. А під час Майдану я збагнув, що не такі ми вже й безнадійні, — каже письменник і видавець Дмитро Капранов, 47 років. — Але така наша суть: лише як починають лупцювати за те, що ми — українці, у нас прокидається національна гордість.
Чи змінилася країна? Досі немає покараних за злочини на Майдані. Відбувається велетенська операція з прикриття усього того. Прокуратура торгує доказами — хто більше дасть, той і відкупиться. Сяк-так зробили армію. Але не можу згадати хоч одне корисне рішення прем'єра Яценюка. Він нічого не зробив, а його хвалять. Тому українці змінились, а влада — тільки перелаштувалася.
З іншого боку, так завжди: або революціонер стає диктатором і всіх мочить, або це поступовий болючий процес вигнивання. Та нова влада повинна пам'ятати, що прийшла по людській крові. Сховатися за війною не вийде.
— Майдан не змінив усю країну. Лише окремих особистостей, які мали схильність до змін, — вважає соціальний психолог Олег Покальчук, 59 років. — Через активні соціальні дії вони витворили початки громадянського суспільства. У них розвинулося почуття особистої гідності. Це — крок уперед. Однак досі не маємо критичної маси таких людей.
Країна, як система, після Майдану не змінилася. Проте за нинішню владу хоча б не соромно. Нема відчуття огиди та блювотного рефлексу. Але наші політики керують як звикли — з мінімальною ефективністю й дерибаном грошей держбюджету.
6 
35413
Коментарі