Підготовка до місцевих виборів призвела до активізації так званих диванних партій. Їхні "акціонери" включились у велику гру. Правда, мета цієї гри — не захист інтересів виборців, а збереження впливу тих, хто контролює ці партії.
Кажуть, призначити олігархів губернаторами двох найбільших східних областей свого часу запропонувала Юлія Тимошенко. Одразу після Революції гідності такий крок багатьма сприймався з роздратуванням. Але суспільство переконали, що Ігор Коломойський у Дніпропетровську і Сергій Тарута в Донецьку — то вимога реальної політики.
Справді, призначення Коломойського, на перший погляд, здавалося вдалим. Політичний епатаж, різкий конфлікт із Путіним, фінансування добровольчих батальйонів. Та поки більшість шаленіла від захвату, скептичні політичні експерти запитували: що ж олігарх попросить взамін?
За кілька місяців до обрання легітимного президента олігарх охопив контролем не лише Дніпропетровську, а й Одеську та Запорізьку області. А головне, продовжував неабияк впливати на напівдержавну компанію "Укрнафта" й державну "Укртранснафта".
Події на фронті не давали можливості розбиратися з олігархами всередині країни. Аж ось руки дійшли до наведення ладу, і Укрнафту, згідно із законом, вирішили повернути державі. Тоді олігарх вивів на вулиці Києва приватну армію — персональний добровольчий батальйон, що спробував захопити державну компанію.
Навесні 2015-го гостро постало питання подолання опору змінам в країні не лише з боку Ігоря Коломойського, а й Дмитра Фірташа й Ріната Ахметова. Конфлікт був неминучий, адже вони збудували свій бізнес, використовуючи монополії, державні ресурси, бюджет і майно. На момент проголошення деолігархізації конфлікт інтересів загострився до краю. Тоді президент Петро Порошенко поставив питання руба: олігархи повинні вести свій бізнес за загальними правилами і без використання ресурсів держави.
"Здадуть олігархи швидко свої повноваження? Ні. Вони захищаються і будуть захищатися, — сказав президент у телевізійному інтерв'ю в травні. — Спочатку вони спробували захищатися приватними арміями, і отримали по руках".
Ціна питання — мільярди гривень неправомірно отриманої вигоди. Генеральна прокуратура розслідує відмову Укрнафти сплатити до державного бюджету 3,347 млн грн. І це лише збитки за рентним платежем. Мільйони гривень компанія заборгувала, не заплативши податок з отриманого прибутку. Станом на 1 серпня загальна заборгованість Укрнафти перед державою становила 9,6 млрд грн. І це при тому, що Ігор Коломойський контролює лише 41% акцій Укрнафти. Рештою 51% володіє держава.
Не менш гостра боротьба за державні кошти триває з найбагатшою людиною України — Рінатом Ахметовим. Він вимагає підвищеної ціни за вугілля зі своїх шахт. Якщо цієї зими знову почнуться віялові відключення електроенергії, можливо, що з екранів його телеканалу "Україна" розкажуть, що в цьому винен міністр енергетики. Значить, уряд не погодився заплатити і олігарх продовжує шантаж.
Будуть чи не будуть вимикати світло, нагріються чи ні батареї — олігархів біди українців обходять мало. Їхні діти давно вчаться за кордоном, де у більшості — власні маєтки і квартири. У Коломойського є вілла у Швейцарії, біля Женевського озера. Квартиру Ахметова журналісти знайшли в одному з найдорожчих будинків Лондона.
— Головна проблема в тому, що кожен олігарх контролює один або кілька потужних засобів масової інформації — телеканалів і газет, — розповідає політконсультант, колишній народний депутат Віктор Уколов, 46 років. — Тому кампанія з дискредитації влади не вщухає в олігархічних ЗМІ ні на день.
Він звертає увагу, що суспільству постійно підкидають фальшиві теми для нових тривог. Влада здає Піски — кричали у квітні. Влада віддає Широкине і Маріуполь — лементували в липні. Влада погодилась на особливий статус Донбасу — кипіли від злості коментатори у серпні.
— Все це виявилося брехнею, нічого не справдилося, але осад залишився, — роз'яснює політконсультант. — Розрахунок — на вибори. Але ще більше на те, щоб президент поступився й олігархи знову могли "заробляти" на державних ресурсах.
Драматичні події 31 серпня й вихід із коаліції Радикальної партії спровокували розмови про її можливий розпад і дострокові парламентські вибори. Знову все відбувалося за сценарієм олігархів. Професор політології університету Києво-Могилянська академія 56-річний Олексій Гарань пов'язує саме з ними останню парламентську кризу.
— Дострокові парламентські вибори зараз — дуже небезпечна гра, бо це працює на дестабілізацію в країні, — застерігає Гарань.
Він впевнений, що такі олігархи, як Ігор Коломойський, Рінат Ахметов, Сергій Льовочкін, зацікавлені в позачергових виборах до Верховної Ради. На думку експерта, саме ці сили можуть і далі дестабілізувати ситуацію в парламенті.
Проте більшість олігархів переключилися на місцеві вибори. Використовують не лише старі політичні сили. На партійному ринку — справжнє пожвавлення, бо перед виборами значно зріс попит на технічні проекти. Окрім цього, Коломойський розкручує власний олігархічний партійний бренд — партію "Укроп".
Із фінансуванням там — жодних проблем, враховуючи скільки мільярдів недоплатила державі Укрнафта. Окрім партій, сьогодні половина так званих незалежних експертів мають олігархічних спонсорів. Їхнє завдання тепер не тільки в створенні тиску на владу. Одна з мрій кожного олігарха — виграти вибори мерів і через своїх людей отримати контроль за найбільшими містами — Києвом, Харковом, Одесою, Дніпропетровськом. Не менш важливі й менші міста, якщо там є стратегічні олігархічні об'єкти.
В олігархів — власна карта України, де пріоритетно позначені їхні підприємства, свердловини, газопроводи й заводи. Їх вони готові захищати до останньої краплі чужої крові. Це і є олігархічний "патріотизм".
Тож чи може олігарх бути патріотом — запитання іронічне, бо відповідь відома. Кожен олігарх, насправді, є винятково патріотом власних грошей і збереження схем. Як тут не згадати гострого на язик Юрія Луценка, який заявив: олігархи можуть бути українцями, але спочатку хай повиймають руки з державних кишень.
8 
35413
Коментарі