— Після смерті чоловіка вирішила кудись із рідного міста виїхати. У старій квартирі жити не могла, бо перед очима постійно стояло обличчя Саші. Подумати не могла, що це рішення змінить все моє життя, — розповідає 58-річна Людмила Сергєєва з міста Корсунь-Шевченківський на Черкащині.
2001 року вона поїхала на заробітки в Португалію. Там познайомилася з 65-річним Фернандо. Чоловік двічі пропонував одружитися, але вона відмовилася.
Із Людмилою Іванівною розмовляємо в електричці. Повертається додому з Києва. Два дні гостювала у сестри.
— Із Сашею прожила 22 роки, — розповідає. Вона в білому пуховику й хутряній шапці. — 2001-го він раптово помер на роботі — відірвався тромб. Життя без нього не уявляла. Весь час плакала. Навіть про самогубство думала. Та син переконав не робити цього. Так проблеми вирішують лише слабкі люди. Молодша сестра працювала в туристичному агентстві. Якраз тоді набирала групу охочих працювати в Мадейрі — районі Португалії. Подала всі документи й через місяць вже сиділа в літаку.
Страшно не було, бо туди з України летіли ще 15 заробітчан. Спочатку в ресторані мила посуд. Потім пішла на птахоферму сортувати яйця. Отримувала 800 євро на місяць. Співробітниці помітили, що я сподобалася директору. Фернандо почав дарувати квіти, а на вихідних водив у ресторан. Виходити за португальця заміж відмовилася, бо люблю покійного чоловіка. Він не образився. Сказав: "Якщо не хочеш, щоб був твоїм чоловіком, то буду бойфрендом".
13 років Людмила Іванівна жила в Португалії. Торік повернулася додому.
— Всі ці роки Фернандо мене фінансово підтримував. Купував одяг, давав гроші на їжу і щоб відправити синові. Просив мене в Україну не їхати, але я дуже хотіла додому. На відкладені гроші купила дві квартири — собі й синові. Фернандо дзвонить двічі на день. Постійно каже, що любить і дуже скучає. Із днем народження привітав мене найперший. Прислав есемеску з фотографією букета. Написав: "Ці квіти купив для тебе". Подякувала, хоч і розізлилася. Витратив на букет 12 євро, а міг би купити за ці гроші щось корисніше. Фернандо щомісяця висилає мені 600 євро. Каже, щоб ні в чому собі не відмовляла.
У листопаді Фернандо місяць гостював у мене. Він раніше був одружений, має дорослу доньку. Вона мені подзвонила й попросила, щоб запросила батька в гості. Каже: "Він так за вами побивається. Дивитися на нього важко". Стало соромно, що чоловікові через мене так погано. Він добрий, але часто мене дратує. Під час розмови можу послати його на три букви. Тільки усміхається. Думає, говорю йому щось гарне рідною мовою.
5 
35413
Коментарі