— Ей, красавчікі, ану приберіть за собою. Шведи, румуни поїли, тарілки-виделки згорнули, в смітник викинули. Ото справжня Європа. А ви? — гукає продавщиця пивної ятки до трьох чоловіків у футболках збірної України з футболу. Ті пили пиво з хот-догами біля стадіону Львівського училища культури. З 25 по 28 червня там пройшов фестиваль "Єврофан 2015". Щороку з 2007-го до Львова приїздять європейські вболівальники. Грають у футбол та спілкуються.
У п'ятницю на стадіоні збираються вболівальники збірних України, Білорусі, Грузії, Румунії та Швеції. Першими на поле виходять румуни і грузини, співають гімни своїх країн.
35-річний Петер Клемент і 20-річний Дінко Дунайкич зі Словенії п'ють пиво на верхньому ярусі трибуни. Ноги виставили на спинки порожніх крісел.
— Деклєта, сєді блізу нас! — Дінко гукає словенською українок, які стоять під огорожею. Дівчата махають руками, кличуть іти до них.
— О ні, спершу футбол, потім пиво, а тоді дівчата, — сміється Петер. — В готелі платимо 8 євро з одного, — розповідає. — У нас такий номер коштує вдвічі дорожче. І пиво у вас дешеве. І дівчата гарні.
Як приїхали сюди, зразу пішли на базар, купили квіти. І на автобусних зупинках дівчатам роздавали. Але ж вони тішилися! Такі вродливі всі, гарно одягнені, з розпущеним волоссям, на каблуках. У нас простіше виглядають.
На вулиці спекотно, затінку немає. Волонтерка на нижньому ряду мліє.
— Я лікар, зараз допоможу, — Петер зривається з місця з пляшкою води. Бризкає дівчині в обличчя, на голову, садить у крісло.
Та дякує, каже, що вже легше. Петер випитує ім'я, номер телефону. Мовляв, поцікавиться згодом, чи все добре.
— Взагалі-то він будівельник за професією, — сміється Дінко.
Фани збірної Швеції розминаються біля входу на стадіон. Мають синьо-жовту форму, як українці.
— Насправді, ми з вами дуже різні, — усміхається 32-річний Людвиг Нібей зі Стокгольма. За професією — інженер, конструює мости. Говорить англійською. — Ваша історія — це постійні війни, гноблення, а ми в мирі живемо.
Україну відвідує вдруге. Вперше був тут п'ять років тому.
— Цього разу ми набагато швидше перетнули кордон з Польщею. Дороги до Львова і по місту стали добрими. У вас гарна архітектура, прекрасні краєвиди, маєте Карпати. Можете добре заробляти на туризмі. Але найперше мусять бути добрі дороги, сервіс.
Ще помітив — ваші чоловіки багато п'ють. Можливо, це від важкого життя, безробіття. Дозволяю собі пляшку-дві пива на вихідних. У вас жінки багато працюють — і на роботі, і вдома. А чоловіки думають, що вони головні.
— Дівчата наші їм сподобалися, — каже волонтерка 20-річна Ольга. — Хотіла їх навчити українською "добрий день", "дякую". А їм треба — "Дівчата, як вас звати?"
— Якби мені в око запала яка, я з радістю повіз би у Швецію, — усміхається Людвиг. — Але у нас не заведено одружуватися, просто живемо разом. Я невіруючий. Як і більшість шведів.
Білоруси і грузини з голими торсами засмагають на газоні за полем.
— Немного пива вчера выпил, сегодня будет тяжело бегать, — гладить живіт 35-річний Ладо Сулукідзе з Грузії. — В Украину выгодно ехать — хорошо кормят и пиво дешевое. У нас дешевле чем 80 гривен не найдешь, — присідає на газоні. — Работаю в Тбилиси спортивным комментатором, зарабатываю на ваши деньги 15 тысяч гривен. У вас жизнь тоже скоро в лучшую сторону изменится. Саакашвили тут наведет порядок. У нас многие ему благодарны.
Поруч з літровою пляшкою пива стоять троє чоловіків. Високий із залисиною дивиться по сторонах.
— Нам главное, Иван, на телевидение не попадать. Покажут — в Беларусь можно не возвращаться, — білорус б'є товариша у плече. — У нас дороги хорошие, картошки много, а жизни-то нет. Люди ночью молятся, чтобы бацька "конулся". А он все у корыта. Все думают, что россиян поддерживаем и путинский режим. А мы украинцев любим и пиво ваше. И в Европу хотим без Лукашенка. Вы начали, армяне подхватили, мы продолжим.
5 
35413
Коментарі