"Треба дати взятку тисячу доларів, аби потрапити на роботу"

 

Середа, 10.00. На автовокзал Трускавця Львівської області прибуває перша маршрутка зі Львова. Підбігають п'ятеро пенсіонерів.

— Кому квартира? Гарна, з євроремонтом! — перекрикує всіх жінка в чорному капелюсі.

Із салону виходять з десяток пасажирів, серед них — жодного туриста. Із п'яти пенсіонерів хто йде додому, хто залишається на вокзалі чекати наступну маршрутку.

З 2014-го у Трускавці на 20% зменшився потік туристів. Іноземців — на 86%. У листопаді на курорті зареєстрували понад 15 тис. відпочивальників. З них тисяча — з-за кордону.

— Люди зараз або дуже багаті, або дуже бідні, — каже місцева 64-річна Марія Іванівна. — Багаті їдуть за кордони. А як і їдуть до нас, то хіба у дорогі санаторії "Ріксос", "Шале Грааль". Навіть у місто не виходять, бо там мають усе — процедури, ресторани. Мінеральна вода з кранів тече. А для бідних навіть наші квартири задорогі. Мої діти на заробітках в Італії, їхня двокімнатка пустує. Прошу в туристів небагато — 250 гривень за добу, порядним людям ще спущу. По автовокзалі ходжу тиждень, а клієнтів нема.

Цьогоріч власники житла на 20–30% знижують ціни. За однокімнатку просять 100–120 грн, за двокімнатку — 200–220.

— Іноземці бояться їхати, бо в Україні війна, — говорить 55-річна Тетяна Федорівна, власниця однокімнатної квартири біля центру. — Раніше в себе приймала росіян, білорусів. Останніх, видно, бацька не пускає, аби ми часом бацилою свободи не заразили їх. А москалі бояться їхати, щоб тут бандерівці не з'їли.

Була така в мене постійна клієнтка Алло­чка з-під Ростова, — продовжує. — Певно вісім років підряд їздила. Недавно дзвонить: "Ой, Танюша, не поїду до вас більше, не чекайте. Бачила в новинах, як у вас фашисти стріляють в автобуси". Пробувала заспокоїти, але терпіння не хватило. Плюнула їй в трубку: як дурна, хай сидить і не рипається.

Курортників також селять у віл­ли — приватні будинки на 15–30 номерів.

— З початком снігу і впродовж зимових свят — найвищий сезон у Трускавці. Але наша віл­ла заповнена менше ніж на 40 відсотків, — каже адміністратор однієї з приватних вілл. Імені не називає. Просить не вказувати і назви вілли. — Керівництво забороняє говорити про проблеми. Скоротили третину працівників. Економимо на всьому: світлі, мийних засобах. Робимо знижки туристам. Двомісний номер-студіо можемо і за 400 гривень віддати.

Трускавець має 26 санаторіїв. Мінеральними водами та грязьовими ваннами там лікують хронічні захворювання нирок, жовчних шляхів, шлунка. В жоден із санаторіїв охорона мене не пропускає.

— Після приїзду Ольги Фреймут (ведуча телепрограми про ресторани "Інспектор Фреймут". — "ГПУ") журналістів на пушочний вистріл не підпускають, — сміється чоловік років 40 у вушанці й розстебнутому пуховику. По обіді розчищає лопатою від снігу дорогу до санаторію "Батьківщина". Фасад 6-поверхової радянської будівлі де-не-де облуплений. Проте всі вікна — металопластикові.

— Всередині, повірте, краще, — продовжує відкидати сніг. — Роками тут працюю. Що сезону стараємося побілити в кімнатах, коридорі. Наш санаторій — найдешевший, бо один із двох у Трускавці, що лишилися державними. Путівка на 24 дні з лікуванням і триразовим харчуванням коштує 2700 гривень. Санаторій розрахований більше ніж на 500 місць. Зараз набереться від сили сто відпочивальників. Колєга робить у "Шахтарі". Каже, там узагалі 80. Частину працівників відправили у відпустки за власний рахунок. Наше керівництво рішило, що ми з 28 грудня на цілий місяць закриваємося. Працівників давно перевели на 0,25 ставки, познімали всі гоно­рари.

У бюветі мінеральних вод №2, що в народі називають "Верхній" через розташування на пагорбі, набирають воду старший чоловік та подружжя біженців з Луганщини.

— Ой, добре нас прийняли. А як тут гарно, — жінка старанно вимовляє українською. — Карпати, гори, сьогодні вночі такий лапатий сніг упав. Настрій уже новорічний.

У центральному бюветі відпочивальників понад сотню. На площі перед входом зібралися послухати виступ Олега Гаврилюка. 20 хв. читає вірші і співає при -9°C. Потім запрошує до прилавка зі своїми книжками та збірками. Увечері просить приходити на його концерт. Усі виручені гроші обіцяє віддати на потреби антитерористичної операції.

— Всі вони тепер на АТО наживаються, — доноситься чоловічий голос з натовпу.

На ринку по обіді продавців більше, ніж покупців. У продуктовому відділі на більшості прилавків — сушені гриби в целофанових пакетах.

— Доцю, купуйте, то правдивий білий гриб, — припрошує сива жінка. — Отой найменший мішечок візьміть за 30 гривень.

— Якщо щось берете в Трускавці, то добавляйте до ціни, що на Привокзальному у Львові, ще 5 гривень, — пояснює 68-річний Василь Хомин. — Тут усе дорожче. Мав більше сили, їздив на базар у Дрогобич, а ще ліпше — в Стрий електричкою. Там дешевше.

Показує пляшку молока і лоток яєць, — заплатив 40 грн.

— Ніхто нічого не купляє, всьо перебирают-перебирают, пташого молока глядают, — каже продавщиця років 50 у хутряній безрукавці поверх спортивної куртки. Торгує на речовому ринку взуттям. — Торгівлі нема. На прошлій неділі хіба дві пари чобіт продала.

— А я тільки один спортивний костюм. За неділю, прикинь, — перебиває її сусідка по павільйону, на вигляд трохи молодша. Від холоду притупцьовує. — Колись продавала таких по п'ять штук у день, не рахуючи всяких там футболочок, халатиків. Туристи змітали всьо, а тепер — де вони? Ой, Валюха, надо шото дєлать, бо позамерзаємо. Зара збігаю на критий ринок і куплю хлібчика та сиру. У мене там пляшечка домашньої вишневої настоянки. Ну, я бистренько.

Курорт жвавішає під вечір. Дедалі частіше можна зустріти молодь. У місті працюють кілька нічних клубів та стрип-барів.

— Не дивно, що в нас міліція нарахувала найбільше після Львова повій, — розповідає 31-річний Володимир Шуркавський у спортивному костюмі, вийшов на пробіжку. — Друг у міліції працює. Каже, мусять закривати на то очі, бо це чи не єдиний зараз вид заробітку. В медсестри, масажистки і обслуговуючий персонал санаторіїв беруть дівчат модельної зовнішності. І то, аби потрапити на роботу, треба дати взятку тисячу доларів. За місяць-два відробляють. Дівчата з сіл, роботи там нема, треба якось жити. Попрошайок збільшилося. Сповзаються із сусіднього Дрогобича або навколишніх сіл. А ще тут найбільше справ по грабежу відпочивальників. Один з найпоширеніших — клофеліновий. Мужик ведеться на обіцяний секс, а дівчина підмішує клофелін, забирає гроші та йде геть.

Місто дуже депресивне. Раніше заводи на околиці Дрогобича працювали, тепер усе розвалилося. Однокласники, як не поспивалися, то на якійсь дурі сидять. Я трохи від того середовища вирвався, пару років був на будові в Чехії. Приїхав, зробив добудову в хаті, оженився, маю 3-річну доньку, — каже Володимир і продовжує пробіжку центральною алеєю. Там комунальники з підйомного крана чіпляють на дерева новорічні гірлянди. Поруч на лавці двоє п'яних чоловіків голосно сперечаються.

Переводять на чверть ставки, яку ділять наполовину

На початку листопада виник скандал щодо престижного трускавецького санаторію "Женева". За день його власник, нардеп Андрій Лопушанський, звільнив без попередження 40 працівників і звинуватив їх у розкраданні каси на суму 360 тис. грн.

— Розумієте, всі бояться, — говорить по телефону колишня працівниця "Женеви" 30-річна Ольга. Два тижні домовляюся про зустріч зі звільненими робітниками. Вони не наважуються. Власник там не тільки Лопушанський, а й Ляшко. Останній бухав у нас три дні в серпні. Казав, як щось рявкнемо, перекриє нам кислород. Слава Богу, люди познаходили собі інші роботи. Трохи зам'ялася історія з пропавшими грошима. Ми реально не могли їх узяти, бо там скрізь камери.

Санаторій "Женева" пустує. Ольга каже, працівники не отримують зарплати із серпня.

— Керівництво пояснює: нема людей — нема зарплат. Недавно всіх поставили перед фактом, що переводять на 0,25 ставки, яку ділять наполовину. Виходить у місяць 123 гривні. Як тільки починали бунт, зразу казали писати заяву на звільнення.

×