— У XVII столітті у Львові свічки виготовляли лише монахині та монахи, — каже свічковий майстер 38-річний Володимир Миськович. Запрошує до просторої світлої кімнати у багатоповерхівці в центрі Львова.
На полицях біля стін виставлені свічки різних кольорів та розмірів. У кутку — два залізні баки для розтоплення парафіну. Посередині — великий стіл із пластиковими формами, парафіном та інструментами. Львівська свічкова мануфактура працює більш як півроку. Майстри виготовляють понад 25 видів парафінових та воскових свічок.
— Колись їх робили або із бджолиного воску, або із тваринного сала. Зараз майже всі з парафіну, — говорить майстер. У спеціальній каструлі підігріває до 80°C безбарвний парафін. Тим часом прозору пластикову форму вичищає ножиком від залишків воску. Інструментом, схожим на фен, нагріває ізсередини, аби віск розтопився.
— У парафін додаємо рослинний жир — стеарин, аби був пластичніший, а свічка гладенька, — Володимир Миськович закріплює на дні форми довгу білу нитку — ґніт. Туго натягує, прив'язує до залізної голки на кінці форми. — Якщо ґніт слабо натягнути, свічка погано горітиме і швидко плавитиметься. А якщо димить і тріскає, значить, використаний поганий парафін чи нитка.
Найпростіші свічки робимо методом занурення ґноту у віск. Вони добре горять і довговічні. На спеціальний барабан натягуємо ґніт. Опускаємо з тисячу разів у гарячий парафін. Після кожного разу чекаємо, доки висохне. Це може зайняти кілька годин. На заводах таке роблять автоматично. А в нас, як у давнину, — вручну.
Найскладніше виготовити сирну свічку. До парафіну додають справжній лід, аби виріб був дірчастий, наче швейцарський сир.
Майстер виймає із морозильної камери лід. Гострим ножем коле на великі шматки. Засипає їх у круглу форму. У мірний стакан додає жовтого барвника, розмішує. Формочку із льодом заливає прозорим парафіном. Він одразу біліє, стає твердий.
— Це нормальна реакція гарячого воску і холодного льоду, — пояснює. — Доки навчився все правильно робити, кілька десятків експериментів провів. Якщо у воску є бульбашки повітря — погано горітиме. Якщо залити парафін пошарово — форма буде досконаліша. Підрахував, що середнього розміру свічка горить 30 годин. Нещодавно замовили велику і товсту — оберіг на весілля. Хочуть передавати її від покоління до покоління. Така горітиме роками.
За 2 год. Володимир повертається до сирної свічки. Зливає із форми розталий лід. Легко стискає пластик і виймає готовий виріб. Він світло-жовтий, з дірками.
— На свята добре йшли зелені ялиночки, воскові янголи, пірамідки. Найменша свічка коштує 6 гривень, півкілограмова — 100.
4 
35413
Коментарі