— А ви заміжня? Бачу-бачу, обручку носите. А оця висока брюнетка, як думаєте, заміжня? — запитує 60-річна Галина Олексіївна біля дверей шлюбного агентства у Львові.
Зі шкіряної сумки дістає фотографію високого русявого чоловіка у спортивній куртці "Адідас". Це — син Олександр, 35 років.
— Досі одружитися не може, — розказує Галина Олексіївна. Вона прийшла в агентство, аби знайти наречену для сина. — Якщо якась дівчина підійде, то буду думати, як їх звести. У мене скоро день народження, запрошу додому. Сашкові скажу, що донька співробітниці.
Син працює програмістом, непогано заробляє. Від бабусі йому у спадщину перейшла двокімнатна квартира у центрі. Сашко про одруження навіть чути не хоче. У жінках розчарувався. З першою дівчиною почав зустрічатися на третьому курсі в університеті. Галя приїхала із села за 50 кілометрів від Львова, жила у гуртожитку. Через півроку Сашко заявив: "Ми з Галею одружимося. Заберу її до нас". Нам ця ідея не дуже сподобалася. Синові й 20 не було, але перечити не стали. Спланували весілля. Сашко після навчання бігав на роботу — у третю зміну взуття клеїв.
— До весілля залишилося два тижні — зал замовили, гостей запросили. Галі плаття купили, бо її батьки — безробітні. Сашка з роботи відпустили, бо партія взуття на кордоні затрималася. Не було, що клеїти. Прийшов додому раніше, а Галя з іншим хлопом у ліжку. Сашко оторопів, вона до ніг кинулася. Казала, що то її перше кохання, випадково зустрілися, не могла стриматися. Син не слухав, разом з тим колгоспником виставив за двері. Щастя, що вони розписатися не встигли.
Син півроку ні з ким не розмовляв, — каже мати. — Полегшало, коли почав ходити до психолога. Перевівся у другий університет, аби Галю більше не бачити. У 25 років познайомився з дівчиною по інтернету. Вона красива була: довгі ноги, біле волосся. До нас часто в гості ходила. Сашко повіз її в Єгипет на відпочинок, каблучку подарував. Через три місяці з нашої квартири зникли скринька з коштовностями і долари. Того дня ми востаннє бачили красуню, вона з усім тим пропала. Я хотіла у міліцію піти, заяву написати. Сашко мене стримав. Казав, що та справа не дасть йому швидше забути аферистку.
Третя обраниця Олександра приховала, що має 3-річного сина. На час їхніх побачень дитину віддавала батькам у село.
— Леся — хороша жіночка була, сердешна. Від Сашка на три роки старша, — розказує Галина Олексіївна. — Познайомилися в супермаркеті. З тяжкими торбами йшла, син запропонував піднести. По дорозі обмінялися телефонами. Від неї був у захваті. Зустрічалися у Лесі на квартирі. Вона все встигала — на роботу бігала, удома завжди прибрано, наварено. Сашка любила. Я не могла за них натішитися. Через три тижні до Лесі зателефонували батьки: дитина захворіла — температура під 40. Вона підірвалася і поїхала у село.
— Потім йому телефонувала, пояснювала, що хотіла розповісти про сина, але пізніше. Боялася, що це його відштовхне. Я просила, аби помирилися. Дитинка би їм не заважала. Але Сашко був категоричний: "Не дитина мене відштовхнула, а брехня. Я не зможу Лесі більше довіряти. Можливо, у неї ще чоловік з часом знайдеться?" Я була безсила. Сашко з головою вдарився у роботу.
У Галини Олексіївни дзвонить телефон.
— Синочку, через годину буду вдома, — відповідає. — Обід — у холодильнику. Розігрій. Постав у мікрохвильовку на 2 хвилини.
8 
35413
Коментарі