— Цукрові споруди майже вічні, якщо їх не чіпати, — розповідає 27-річний Олександр Виноградов зі столичного культурного фонду "Ізоляція". Тут показали композицію "Цукрова демократія" скульпторів із Північної Ірландії, 37-річного Брендана Джеймісона й Марка Ревелза, 38 років.
Проект розмістили на другому поверсі промислової будівлі. Її фонд "Ізоляція" використовує як галерею й офіс. Посеред зали з колонами — сірі платформи заввишки до півметра. На них стоять фігури з цукрових кубиків — сучасні будівлі, водоспад, піраміди, футуристичні споруди. На все використали понад мільйон кубиків.
Поблизу на підлозі розсипані купи рафінаду. З них відвідувачам пропонують звести власні скульптури.
— Робили проект у Центрі Помпіду в Парижі. Директорка "Ізоляції" Людмила Михайлова побачила його й запросила нас до Києва. Цей проект приблизно вшестеро більший за французький, — говорить Брендан Джеймісон.
Для скріплення скульптур художники використали клей. Без нього зробили лише конусоподібну вежу. Вона — найвища тут споруда. Має зо два метри.
Брендан побудував модель столичного Будинку вчителя. Витратив на нього три тижні. Це одна з найскладніших споруд, бо має дрібні різьблені елементи.
— Будинок вчителя створили як заклад культури й освіти, — каже Олександр Виноградов. У 1917–1918 роках у ньому була Центральна рада УНР — перший український парламент. Так заклад культури став колискою нашої демократії.
Цукрові промисловці були першими меценатами в Україні — Терещенки, Симиренки, Ханенки, Бродський. Ці люди у XIX столітті заклали основу української культури, яку сьогодні бачимо в музеях. Купували твори мистецтва зі всього світу, вкладали гроші в художні заклади.
Брендан Джеймісон працює з цукром із 2003-го. Три роки тому до нього приєднався Марк. До цього займався керамікою. В роботі над столичною виставкою залучили українських студентів-архітекторів. Навчали техніки роботи з цукром. Студентка зі Львова побудувала модель Хотинської фортеці.
— Впечатляют масштабы. Инсталляция похожа на городок, в котором хочется прогуляться, — говорить дизайнер Дарія Балова, 37 років. — Забігла надихнутися цікавими ідеями. Згадала норвезький оперний театр із білого мармуру в Осло. Він більш обтічний, ніж ці споруди. Майже не має гострих кутів. Але білизна, яка поблискує, нагадує цукор.
За роботами наглядає волонтер 21-річна Катерина.
— Приходять багато дітей, матеріал їм до вподоби. Складають свої конструкції, — розповідає Катерина. Присідає, щоб зібрати розкидані солодкі кубики докупи. Руйнує викладені кимось слова.
Виставка "Цукрова демократія" працюватиме до 30 жовтня. Вхід вільний.
8 
35413
Коментарі