4 лютого в селі Гейсиха Ставищенського району на Київщині поховали перекладача й поета Миколу Біденка, 64 роки. Через тяжку інвалідність останні 24 роки жив у столичному геріатричному пансіонаті "Чайка".
— Микола Біденко раптово помер у пансіонаті від серцевого нападу, — розповідає письменник 57-річний Леонід Кононович. — Менше ніж за місяць до цього ми з ним зустрічалися. Він готував до друку нову книжку віршів "В саду у восьминога". Домовилися, що я її редагуватиму. Невідомо, що буде з тією книжкою після його смерті. Її копії ніхто з друзів Біденка не має. Вона була в електронному варіанті й лишилася на комп'ютері Миколи. Доступ до нього зможуть отримати лише спадкоємці. А за законом це буде аж через півроку. Родини в Миколи не було. З родичів лишилася тільки дружина його брата та їхні діти. Брат був лікарем. Помер в автокатастрофі кілька років тому.
Микола Біденко народився в селі Гейсиха Ставищенського району на Київщині. Закінчив факультет журналістики Київського університету. Видав шість поетичних збірок. Перекладав із чеської та польської.
— Микола Біденко мав першу групу інвалідності, — каже Леонід Григорович. — У 16 років невдало стрибнув з 1,5-метрової висоти у воду. Отримав дев'ять переломів. Нижня частина тіла була паралізована. Незважаючи на інвалідність, Микола з червоним дипломом закінчив університет. Навчався заочно. За кілька років після смерті батька Миколу забрали в геріатричний пансіонат у Києві, бо стара мати не могла за ним доглядати.
— Зимував Біденко у пансіонаті, а літо завжди проводив у селі Розкішна біля Ставища, — продовжує Леонід Кононович. — Жив у свого друга. Їздив на "Запорожці" з ручним управлінням. Гасав на таких швидкостях, аж дивно було. Хоча "Запорожець" дуже не розженеш, але він витискав із нього все.
3 
35413
Коментарі