— Впервые забеременела в 17 лет. Только школу окончила, как узнала, что стану мамой. Родители сначала кричали, что заставят меня аборт сделать. А потом мать позвонила сестре, успокоилась. Зашла ко мне в комнату и говорит: "Признавайся, кто станет моим зятем? Не должен ребенок расти без отца", — розповідає киянка 26-річна Людмила Михайловська.
Має 8-річну доньку Христину. 18 березня вдруге вийшла заміж вагітною.
— Уперше завагітніла від свого хлопця Павла, — каже Людмила. — Він тоді перший курс закінчував. Злякався. Але його й мої батьки вирішили, що нас треба терміново одружити. Весілля на 70 гостей зробили за місяць. У мене ще живота видно не було, тому купила сукню з корсетом і туфлі на підборах. Поїхали після загсу фотографуватися. А це червень, спека. Я на сонці знепритомніла, бо не поснідала. Перервали зйомку, поїхали в ресторан. Сіли за стіл, а мене нудить. Смердить копченою рибою й ковбасою. Попросила офіціантку з нашого столу забрати тарілки з м'ясом. Гості кожні п'ять хвилин кричать: "Гірко!", а мені хочеться спати. Добре, що адміністратор дала ключ від свого кабінету. Я щогодини туди бігала. Гості танцюють, а мені полежати треба. Отак усе весілля і пройшло без мене.
Із першим чоловіком прожила у шлюбі два роки.
— Те одруження було великою помилкою, — продовжує. — Ми не любили одне одного. Перший секс — зальот — загс. Обом ще погуляти хочеться, а вдома Христина маленька плаче. Прошу Павла допомогти, а він до дитини підійти боїться. По черзі то його, то моя мама нас навідували. Дочекалися, поки дочці рік виповниться, і подали на розлучення. Суддя нам ще дав два місяці на примирення. Але ми вже тоді разом не жили.
Зараз Людмила на шостому місяці вагітності. Три роки зустрічалася з киянином Юрієм, 27 років.
— У кінці квітня пішла в декрет, — говорить і гладить живіт. — Спочатку казали, що буде хлопчик, а потім обрадували — ще одна дівчинка. Планували з Юрою весілля на 2017 рік, бо цей високосний. Та коли дізналася, що при надії, вирішили не відкладати. У загсі нас погодилися розписати без черги. Могли й раніше весілля зробити, але токсикоз був ще гірший, ніж за першою дитиною. Вінчатися плануємо. Із першим чоловіком ми церковного шлюбу не брали.
Показує на смартфоні весільні фото. На Людмилі біла сукня із завищеною талією. Живіт ледь помітний.
— Не хотіла другий раз білу сукню вдягати, але Юра наполіг. Купляла плаття для вагітних, щоб у травні в нього влізти під час вінчання. За шість місяців набрала сім кілограмів. Стараюся не роз'їдатися, бо схильна до повноти.
Юрій працює оператором на телебаченні. Людмила — візажист.
— Старша доця Юру татом називає. З Павлом ми не спілкуємося, — каже жінка. — Кілька років його батьки платили нам аліменти. Потім виїхали в Данію. Зв'язки обірвалися. Кума знайшла Пашу у "Фейсбуку". Каже, він одружився, має сина. А я усім раджу йти заміж за того, кого любиш. Дитині важливо, щоб мама була щасливою. Не обов'язково штамп у паспорті ставити. Тата й у свідоцтві про народження можна записати.
5 
35413
Коментарі