— Чоловікові завжди повторюю і дітей так вчила: якщо щось робиш із щирим серцем, воно тобі обов'язково принесе удачу. От і я чесно грала й виграла, хоч невеликі, але такі потрібні в нинішній час гроші, — каже 69-річна Мартуша Сорока із села Зашків Жовківського району на Львівщині.
Жінка передплатила "Газету по-українськи" й виграла 250 гривень.
Мартуша Юріївна живе з чоловіком і старшим сином. Кілька років на пенсії. Веде домашнє господарство.
— Я із Закарпаття. Там мене й нарекли новим іменем, — говорить Мартуша Юріївна. — Народилася Мартою, а в Мукачівському районі паспортистки переплутали й записали Мартушею. Відтоді так усі й звуть. 1977 року перебралася на Львівщину. Вийшла заміж. Довго робила на фермі. А як розпалися колгоспи, пішла на пошту. Носила листи, газети. Прикипіла до преси. Аби якось зацікавити людей, треба було щоранку щось інтересне з газети розказати. Читала перед тим, як розносила. І зараз мушу бути в курсі всіх подій.
"Газету по-українськи" Мартуша Сорока передплачує вже 10 років.
— Думаю, виграла, бо маю везіння і трохи наполегливості, — говорить переможниця. — Зупинятися не збираюся. Мрію про путівку в Закарпаття. Давно не була на своїй батьківщині. А якби вдалося поїхати туди ще й на курорт, щаслива була б. Гроші планувала розділити між онуками. Маю їх двоє. Але не вийшло. На подвір'ї треба було зрізати горіх. Син із тестем пригнали техніку. Віддала їм, щоб розплатилися.
— Зараз доводиться багато економити, — продовжує. — Хворію на цукровий діабет, чоловік страждає на розсіяний склероз. Гроші в хаті ніколи не затримуються. Але щоб якось давати раду, інколи відкладаю. Мій брат жив у Авдіївці. Як почалася війна, всю господарку його розбомбили. Мусив переїжджати. Треба було йому трохи помогти.
4 
35413
Коментарі