— Я знала, що чоловік має коханку. Але не звертала на то увагу. Думала, старий козел перебіситься і вернеться додому. Тим більше що завжди приходив додому голодний. Вигрібав із каструль усе. Обов'язково цілував і дарував квіти майже щодня, — розповідає киянка 45-річна Ірина Балахіна.
12 місяців жінка мешкає у квартирі з коханкою покійного чоловіка 37-річною Юлією Федик.
Чоловік Ірини Балахіної помер 2013-го від раптового інсульту. Перед смертю заповів коханці половину майна.
— Уперше побачила коханку на похороні. Моя повна протилежність. Я товста, а вона — худа. Я чорна, вона — блондинка. Вона молодша за покійного чоловіка на 10 років. Хотіла ще під час похорону її з кладовища вигнати. Але родичі не дали. Сказали, вона мені вже не суперниця.
Подружжя мало салон краси й декілька перукарень. Дружина була адміністратором. Салон і перукарні були у власності чоловіка.
— Я оговталася через пару місяців після його смерті. Борис ніколи не хворів і ні на що не жалівся. Того дня вийшов на роботу, а звідти забрала "швидка" з інсультом. Смерть передчував, бо часто задумувався, кому відійде бізнес. Я йому весь час пояснювала, що маємо двох синів. Є кому лишати.
Про заповіт дізналася, коли почала оформляти документи на фірму.
— Була в шоці, що половина майна переписана на якусь жінку. Я знала коханку в лице, але не ім'я та прізвище. Хотіла тихенько анулювати той заповіт. Та заявилася ця фіфа. Вся розмальована. Стала пропонувати керувати салоном краси разом. Я відмовила. Салон виставила на продаж. Продали й поділили гроші. Потім виявилося, що й половина квартири їй теж належить. У неділю прийшла вселятися з міліцією. Подивилася нашу двокімнатку і сказала, що житиме в колишній дитячій, — згадує Ірина.
— Привезла із собою багато м'яких іграшок і білу кицьку. Мене все бісило. Я проклинала її, чоловіка, зверталася в жек, але там помогти не могли, бо живе на законних основа. — За кілька місяців я зблідла, з'явилися синці під очима. Думаю: хватить, не вона мені повинна нерви гризти, а я їй.
Сини Ірини одружені. Один живе в Америці, другий має будинок під Києвом.
— Син кликав жити до себе. Але я не хочу. Думаю, ще рік ми так поживемо й вона сама втече, — каже вдова. — Я розділила квартиру навпіл. Лінію намалювала крейдою. Кухню поділила навпіл. У неї — свої табуретки, у мене — свої. Холодильником, своїми каструлями й посудом заборонила користуватися. Бачу — вона напряглася, стала рідше появлятися вдома.
Ірина хоче продати квартиру або розміняти на дві однокімнатні.
Юлія Федик працює перукарем. Із Борисом познайомилася, коли прийшла влаштовуватися на роботу в його салон.
— Мы сразу поняли, что это любовь. Между нами сиганула молния, — каже Юлія. — Я так и не устроилась работать в их салон. Боричка меня устроил к своему другу.
— Іра дуже груба і корислива, — говорить Юлія. — Із Борисом жили разом, бо мали спільних дітей і бізнес. Тиск скакав у нього постійно, а жінка заставляла йти на роботу. Про заповіт нічого не знала. Але коли юрист зачитав, що маю майно, зраділа. Я — з дуже бідної родини. В Києві знімали однокімнатку на шістьох дівчат. Тепер маю дах над головою й віддавати його не хочу. Розумію, що в Іри з Борисом діти, і прожили вони 23 роки разом. Але ж і в нас був рік кохання. І ми навіть планували одружитися.
3 
35413
Коментарі