— Наша Арчі ходить у туалет де попало. Доводиться постійно бігати слідом. Але без неї працювалося б тут не так цікаво, — каже прибиральниця паба "БарДак" 40-річна Галина Радчук. У закладі три роки живе качка Арчі.
Паб розташований у підвальному приміщенні в центрі столиці біля парку Шевченка. Всередині горить тьмяне світло. Під стіною навпроти вхідних дверей стоїть клітка для Арчі. Дно посипане товстим шаром тирси. Збоку — дві миски із зерном і водою. Качки в загорожі немає.
— Арчі в клітці лише спить, — розповідає Галина Радчук. — Кладемо її туди під ранок, коли паб закривається. Зразу ж засовує дзьоб собі під крило і засинає. Коли приходимо на роботу, зустрічає голосним криком. Так просить, щоб вже випускали з клітки. Цілий день по всьому залу гуляє. Найбільше любить бувати на кухні, бо там кухарі завжди чимось смачненьким пригостять.
У зал заходить адміністратор закладу Олена Настоящая, 23 роки. Тримає на руках качку. Вона крякає і дзьобом перебирає жінці пальці.
— Їсть все підряд, — говорить Олена. — Найбільше любить м'ясо, ковбасу й куряче філе. Коли бачить на столі щось м'ясне, починає щипати кухарів за ноги. Потім піднімає вгору голову й відкриває дзьоб. На знак подяки голосно крякає і крутить хвостом у різні боки. Огірки й капусту теж їсть, але не з такою охотою.
Прибиральниця ставить качку на стіл. Та дзьобом проводить по поверхні.
— Купаємо Арчі щодня, — додає Галина. — Набираю у чавун теплої води, ставлю в туалеті. Залишаю там Арчі на півгодини. Купати її не треба, вона сама все зробить. Виходити з води не хоче. Доводиться витягувати силою. Після водних процедур любить погуляти залом. Повільно ходить і весь час тріпає крилами — щоб пір'я швидше висохло.
Арчі стає на підлогу. Розправляє крила й починає ними махати. Галина гукає птаху. Та розвертається й біжить до жінки.
— Вона добре мій голос знає. Коли тільки влаштувалася сюди на роботу, в качки заболіло око. Відвезли до ветеринара. Він приписав кожні три години промивати й закапувати око. Арчі весь час виривалася й розмахувала крилами. Але за цей час до мене звикла, тепер варто тільки погукати — зразу біжить.
Відвідувачі люблять із нашою качкою гратися. Дівчата з нею фотографуються. Хлопці ж частіше дражнять — то за хвіст, то за крило вщипнуть. Таких людей Арчі не любить і добре їх запам'ятовує. Наступного разу до зали пускати їх не хоче. На вході щипає за штани й туфлі.
Якось один покликав офіціантку й сказав: "Заберіть цю качку. Мені неприємно, коли вона на мене дивиться". Пішла забирати. Птаха до рук не давалася. Сказала їй: "Арчі, пішли зі мною. Дам щось смачненьке". Той відвідувач здивувався: "Вона людську мову розуміє? Ну, якщо така розумна, хай залишається". Весь вечір качка біля нього просиділа. А недавно один хлопець замовив салат із пекінської капусти. Качка підійшла до нього і почала просити. Він дав шматок капусти. А тоді так розійшовся, що годував її з рота.
Дівчина в білому фартуху виносить Арчі дрібно порізаний огірок. За хвилину миска порожніє.
— Відвідувачі тричі хотіли купити Арчі. Перший раз пропонували 200 гривень, другий — 500. На третій раз один гість витягнув із кишені пачку грошей і сказав: "Плачу дві тисячі гривень. А ви мені за них спечіть цю качку з яблуками". Порадили йому сходити на якийсь базар. Там випотрошену можна за 150 гривень купити.
Якось Арчі вкрали. Була нічна зміна, почали гукати — ніде немає. Оббігали весь заклад. Із ліхтариками пішли на вулицю. Зрозуміли, що качку поцупили. Думали, вже встигли і зажарити. Та вранці подзвонила жінка з нашого будинку. Сказала: "У вас качка не пропала? Сьогодні бачила якусь у парку Шевченка". Дивлюся, а в басейні наша Арчі плаває. Коли її принесла в паб, всі раділи. Один з офіціантів навіть у дзьобик поцілував.
Галина гладить качку по голові. Та піднімає хвоста і випорожнюється посеред залу.
"Першу Арчі загриз пес, другу — збила машина"
Качка живе у пабі "БарДак" з грудня 2011 року. Її приніс хтось із відвідувачів.
— Того року роздавали дисконтні картки всім, хто щось подарує нашому закладові, — розповідає директор паба 25-річний Олег Магалецький. — Приносили настільні ігри, книжки й шарфи. Комусь спало на думку вручити нам качку.
Арчі — третя птаха, що живе тут.
— Дві перші прожили в нас кілька місяців, — каже Олег. — Тоді думали, що качкам свіже повітря буде корисне, і часто випускали їх на вулицю. Першу загриз пес, другу — збила машина. Тепер Арчі на вулицю не пускаємо.
8 
35413
Коментарі