Із рекламного банера Поліна Веллер пошила костюм

— Одежду можно шить не только из ткани. Еще не встречала людей, которым бы не нравились платья из банеров или пластика, — каже столична дизайнерка 25-річна Поліна Веллер. 27 травня на фестивалі для дітей та підлітків "Арсенал ідей" у столичному "Мистецькому Арсеналі" показує колекції одягу з пластику й банерів.

Поліна Веллер прийшла на захід у зручних сірих джинсах і волохатому чорному светрі. Вдягає на металевий манекен розширену донизу салатову спідницю, зверху вбирає його в чорну кофту з різнокольоровим комірцем-пелериною. Для пошиття комплекту використала банер із рекламою художньої виставки.

— В інституті вчилася на факультеті художнього моделювання вишивки та костюма, — розповідає Поліна. — Першу колекцію присвятила Україні й назвала "Два кольори". Два роки сама шила сукні, робила аплікації, вишивала нитками й бісером. Після цього зрозуміла, що це — не моє. Вишивати більше не можу. Захопилася конструкторськими рішеннями, лаконічним кроєм. Якось була на виставці й директорка галереї подарувала банер. Пожартувала: "Спробуєш щось із нього зробити? Може, якийсь одяг пошиєш?". Я ­тільки посміялася у відповідь. Не думала, що цю ідею втілю у життя.

Показує комплект "Червона шапочка" — салатову спідницю-сонце й сірий жакет із червоним капюшоном.

— Банер ріжеться легко, але зшивати важко. Швейна машинка розрахована на ніжні тканини, а він дуже цупкий. Голки постійно ламалися.

Сім костюмів із банерів дизайнерка виготовила за два місяці.

— Банери великі — 4 на 2 метри. Одного вистачає на комплект, — продо­вжує Поліна. — Одяг із банерів прекрасно тримає форму, приховує фігуру й цим дозволяє акцентувати увагу на обличчі, характері й інди­відуальності.

Повністю відмовитися від тканин не вдалося. Спідниці й сукні посадила на підкладку з тканини, в деяких робила з неї вставки. Використовувала лише синтетичні матеріали.

Чотири тисячі гривень коштує сукня з пластику

Дизайнер Поліна Веллер робить із пластику сукні. На "Арсеналі ідей" показує їх у чорному, червоному й жовтому кольорах. Усі прямі, застібаються на кнопки.

— Працювати з пластиком простіше, — каже Поліна. — Зшивати не треба, всі деталі застібуються на кнопки. Отвори для рук вирізала ножем. Пластик купувала в рулонах.

Поліна стає біля чорної сукні з невеликим прямокутним вирізом на талії.

— Недавно вдягала таку на зйомки, — розповідає. — Сьогодні б теж у таку вбралася, якби не треба було монтувати виставку. У пластиковій сукні нічого не можна робити — ні сидіти, ні бігати чи розмахувати руками. Лише ефектно пройтися на якомусь заході. Цей одяг виділяє людину на кілометр. Він приковує до себе погляди й приховує всі недоліки фігури. Одну продаю за 4 тисячі гривень. Кілька пластикових суконь уже купили. Але поки не бачила, щоб кудись одягали.

×