"Джаз Коктебель" закривали на нудистському пляжі

5

Фото: фото: Тетяна Іваночко

18 вересня у кримському місті Коктебель закривали музичний фестиваль "Джаз Коктебель".

Опівдні біля сцени "Ну джаз" зібралися півтисячі слухачів. Її встановили на нудистському пляжі Юнге. Голими засмагають із півсотні, решта в купальниках та плавках. Біля сцени дві дівчини без бюстгальтерів танцюють, узявшись за руки. Їх обступили чоловіки, не зводять очей. Одна соромиться й одягається. 24-річна Тетяна з Рівного стає навколішки й трусить плечима. Має дві товсті коси за пояс.

— На роботу, зрозуміло, топлес не бігаю, але загоряти оголеною звикла, — каже Тетяна. Працює менеджером. — Років так зо п'ять. Дуже важко змусити себе вдягнути купальник. На Світязі загоряла вдягнена. Топлес там ніхто не ходить. На мене дивилися як на дивачку. Думають, якщо дівчина гола загоряє — то бери й веди.

На фестивалі їздить сама. Знаходить друзів на місці.

— Торік на "Джаз Коктебелі" на останню ніч не вистачило грошей. Думала, буду ночувати на вулиці біля моря. А тут така компанія зібралась у кафешці: білоруська поетеса, московський співак, батюшка і вчитель серфінгу. Весело провели ніч.

Торік ходила на Караул-Оба до джерела Святої Анастасії.

— Іду через ліс. Підходить старший чоловік: дівчино, давайте йти разом. Ну ладно, думаю. За півгодини присіли відпочити. Розповідає про свої студентські роки, а тим часом хльоп мене за груди. І то я тоді вдягнена була. Почав виламувати руки, зняв із себе штани. Мій колишній хлопець — альпініст. Часто бавилися з ним, тому викручуватися я вмію. Втекла.

До Тетяни підходить чоловік років 25 у барвистому капелюсі. Просить розписатися на листівці.

— От сучка, с такими сиськами родилась, — каже висока кучерява смаглявка. Їсть креветок і запиває їх пивом. — Невеликі й акуратні. Не те що в мене, бідони.

Біля води лежить 33-річна Олена Чорна з Алушти. У мереживних трусах, білій кепці. Біля неї погризена біла хлібина. У роті один передній зуб. Груди обвислі.

— Люблю загоряти гола. Соромитися варто тим, кому показати нічого. І на чоловіків голих подобається дивитися, — говорить і закурює. Мізинець правиці не згинається. — Рік тому в аварію потрапила. Напідпитку сіла за кермо й вилетіла на встрєчну. Руку пошкодила й обличчя. З роботи витурили після того. У барі офіціанткою працювала. Тепер можемо з чоловіком їздити куди й коли хочем. Тільки як він грошей наколимить, бо постійно не маємо. Того й дітей не заводимо, бо не знаємо, чи буде чим їх завтра годувати.

У суцільному купальнику і крислатому солом'яному капелюсі сидить руда Любов Арменівна, 67 років. Брови наведені чорним олівцем.

— Хотіла би я оце так спокійно голяка побігати, — каже. — Та боюся, сміятися будуть зі старої баби. Хоча я добре збереглася. Того року оно мала коханця на 12 років молодшого. Казав, що такої пристрасної за все життя не мав. Погуляли з ним пару місяців і розбіглись. Я тільки свого чоловіка по-справжньому кохала. 37 років удовую. Був моряк, але його корабель затонув. Вірю, що він живий. Утратив пам'ять і не може додому вернутися.

×