10 ВИПАДКІВ ІЗ ПРАКТИКИ ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГА В'ЯЧЕСЛАВА КІСІЛЕВСЬКОГО
1. "У НАС ПОХОРОН БУДЕ. МИ ВЖЕ ГОТУЄМОСЬ, АЛЕ СЕСТРИЧКА ЩЕ ЖИВА". Це сказала дівчинка на вулиці моєму товаришу. Він прибіг у лікарню й розповів мені. Я тоді педіатром працював. Хапаю машину, по дорозі заскакую за дільничним міліціонером, і летимо на ті "похорони". Це сім'я сектантів. Не пускали нас, доки міліціонер не налякав, що виламає двері. 6-місячна дівчинка вже посиніла. Застудилася, хвороба перейшла у важку пневмонію. Батьки її не лікували, бо живуть за принципом "Бог дав, Бог узяв". Ми забрали дитину силою. Три доби сидів біля неї. Батьки по доньку не приходили. За місяць сам до них пішов. Кажуть, це вже не наше дитя, а бісівське. Оформили в будинок малюка.
2. ЦИГАНИ ДІТЕЙ НІКОЛИ НЕ ПОКИДАЛИ. ПОБЛИЗУ ЛІКАРНІ НА Луганщині було селище, залюднене ними. На пологи з табору приїжджали чи не щомісяця. Циганки народжують без ускладнень. Немовлята цупкі – одразу кричать, хочуть їсти. Вночі привезуть породіллю, а вранці вже циган під лікарнею гарцює на коні. Забирає жінку, бо та має бути вдома. Сам їде, а вона за ним 10 кілометрів – пішки. Дитину залишає в лікарні. Її інші жінки годують. Часом привозять зціджене молоко мами. За тиждень забирають малечу.
3. ПЕРШІ ПОЛОГИ ПРИЙМАВ СТУДЕНТОМ. Складав залік з акушерства. Мама молода, гарна. Народжувала легко. Я такий радий. Ще й хлопчик народився. Здоровий, ручками, ніжками б'є, голосистий. Піднімаю його, а породілля голову відвертає, заплющує очі й каже: "Не показуйте мені його. Заберіть і не приносьте годувати. Давайте папери на відмову, я підпишу". Я скам'янів, дитину впустив – акушерка підхопила.
4. ПРАЦЮВАВ ДЕРМАТОЛОГОМ У ДИТЯЧОМУ БУДИНКУ У ВОРЗЕЛІ ПІД КИЄВОМ. Діти від 3 до 5 років. Санітарка візьми й ляпни: ваш папа прийшов. А вони всерйоз летять на мене з усіх боків і кричать "Папа!", кидаються на шию. На мені водночас з десяток душ повисли. Потім приходив із пакунком цукерок, щоб кожному хоч по одній дати.
5. КВАРТИРАНТ СПАВ ЗІ СТАРШОЮ НА 50 РОКІВ ГОСПОДИНЕЮ Й ЗАРАЗИВ ЇЇ СИФІЛІСОМ. У поліклініці бабця зізналася, що живе з 23-річним квартирантом, учителем російської літератури. Коли приходив напідпитку, наливала йому ще кілька чарок. Каже, спочатку не хотіла, а потім сподобалось.
6. ЗАВІДУВАЧ КАФЕДРИ СТОЛИЧНОГО ВУЗУ ЛЮБИВ РОЗГЛЯДАТИ СЕБЕ ГОЛИМ У ДЗЕРКАЛІ. Через цю пристрасть побачив на собі висип. То виявилась алергія. За рік знову приходить із висипом. Дивлюся – сифілітичний. Направив зробити аналіз крові. Це трохи підготувало його. Коли почув, що має сифіліс – перелякався. Він мужчина з тих, що себе люблять і пильнують. Доглянутий мачо, все молодився, хоча вже мав під 70. Дружину не заразив, бо не спав із нею. Для цього мав молодих аспіранток. Від них і дістав хворобу.
7. ПОВІЯ ЛІКУВАЛАСЯ ДВІЧІ НА РІК. Розумна була баришня. Навчалась у політехнічному, потім – три роки в педінституті на "інязі". Струнка, висока, з правильними чіткими рисами обличчя й великими сірими очима. Пам'ять унікальна. За півроку мала по 10–15 контактів. Пам'ятала імена, прізвища, адреси, номери машин. Всіх потім знаходили, аби перевірити, чи не заразились. Якось каже: набридло мені лікуватися, сама вивчусь на лікаря. Закінчила медичний університет. Зараз працює психологом, має чоловіка, дітей. Досі спілкуємось. Тепер – як колеги.
8. ЗА 23 ДНІ ПЕРЕСПАЛА З 90 ЧОЛОВІКАМИ. Цей рекорд поставила юна баришня, яка приїхала в гості до бабусі в Київ.
9. У СХІДНОМУ СИБІРУ В 1970-ТІ, КОЛИ БУДУВАЛИ БАМ, ПРАЦЮВАВ У ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ ЛІКАРЕМ. Неподалік було поселення евенків. Одного з них подер ведмідь, і за мною приїхала упряжка оленів. Дорогою погонич зупинився, взяв якусь ганчірку й пішов за кучугури снігу. Повернувся за годину зі згортком у руках. Тільки тоді я зрозумів, що це була жінка. Ходила народжувати в снігу на 30-градусному морозі. Потім сіла за віжки й далі повезла мене. Розпізнати стать евенка важко, бо вони в кожухах, шапках. У чоловіків майже не росте борода, так – пару волосин. Усі курять люльку. Подертий ведмедем, до якого їхали, вмер.
10. ЧОТИРИ РОКИ ТОМУ ЇЗДИВ ДО ЕМІРАТІВ КОНСУЛЬТАНТОМ ІЗ ДЕРМАТОЛОГІЇ. Там майже немає запалень шкіри від сонця, бо тіло завжди закрите. Приходять у паранджі, інколи з розрізом для очей. Але в кабінеті роздягаються спокійно. Перший час шокували малюнки на ступнях і долонях, а потім побачив у цьому красу.
8 
35413
Коментарі