Андрій Харченко понад тисячу разів стрибав із мосту
Після стрибка змінюються всі. Це – крок із зони комфорту. Хоча насправді ймовірніше загинути під авто на пішохідному переході, ніж від роуп-джампінгу – за статистикою.
Треба стрибнути головою вниз. Або спиною. Всім це пояснюю, але роблять із точністю до навпаки.
Наймолодшому клієнтові Даніїлу було 5 років. Говорив ще погано. Батьки – акробати, переможці шостого сезону шоу "Україна має талант". Дозволив, бо в хлопчика хороша підготовка. Він стрибнув спокійно.
65-річна жінка проходила повз нас Пішохідним мостом. Запитала, чи можна зараз спробувати. Каже, торік із парашутом стрибала. Зробили це з донькою – одна за одною.
Стрибок для підсвідомості – це маленька смерть. Половина людей після першого разу нічого не пам'ятають, бо екран гасне. На скелях, де лазять без страховки, є позначка 10 метрів. Це – "зона смерті", якщо впадеш – помираєш. У підсвідомості ця позначка теж закладена, тому коли летиш – організм вважає, що це – кінець.
Часто роблять це в переломний момент. Хлопець розлучився з дівчиною і прибіг до нас – стрибнув із мосту тричі поспіль.
Не дозволяю стрибати під алкоголем чи наркотиками. Вагітна на шостому місяці просилася. Відмовив.
Коли людина закохана, виділяється гормон щастя і задоволення – ендорфін. При стрибках з'являється інший гормон – адреналін. Але відчуття приблизно однакові.
Пари часто стрибають разом, зв'язані між собою. Мають зробити це в одну секунду. Якщо один із тандему не стрибне, полетить все одно – тільки косо-криво, з розтягненням м'язів.
Кілька тижнів тому телефонує хлопець: нам із дівчиною треба о 10:30 стрибнути – хочу освідчитися. Стрибають, під мостом відкриває коробочку, робить пропозицію. Я порадив каблучку сховати в кишеню джинсів – системою перетискається, не випаде. Всією командою кричали з мосту: "Вітаємо!" Три десятки перехожих дивилися, чи візьме обручку. Погодилася.
Часто вже у спорядженні й на платформі передумують. Навчився розуміти, кому потрібно нашептати, заспокоїти, ким – покомандувати, кого – підстібнути. В мене стрибають усі. Зіштовхую вниз, якщо просять. Але краще це зробити самому. Тоді стаєш сильніший.
Жінки зазвичай стрибають одразу. А чоловіки стоять, зважуються. Що довше стоїш, то страшніше.
Якось чоловік стрибнув, не дочекавшись команди. Інструктори перелякалися. Поталанило, що один встиг ухопити за мотузку й вкоротити. Тепер кажу: стрибати без команди – все одно, що без страховки.
Під час стрибка люди найчастіше матюкаються. 20-річній дівчині аплодували, бо вона кричала: "Мамо, я тебе люблю!"
Вперше стрибнув на роупі 2009 року зі стіни Зеленого театру. Займався тоді альпінізмом. Подруга попрохала спорядження, щоб полазити з друзями. Пішов із ними. Коли стояв знизу, спустилася дівчина. Попросила сховатися за дерево, бо скидатимуть мішок із камінням для перевірки мотузки. У цьому світі чоловіки все роблять заради жінок. Хотів познайомитися з нею. Запитав: а це роуп-джампінг, можна стрибнути?
За тиждень зібрав спорядження і прийшли з друзями завішувати Пішохідний міст. Спочатку стрибали нелегально. Ми вішали – а міліція приїжджала знімати. Тепер є всі дозволи.
Лише за два-три тижні після того, як почали відправляти людей із мосту, прийшло усвідомлення: відповідаємо за їхні життя.
Десь на третьому стрибку почав відчувати уповільнення часу. За одну секунду встигаю помітити, як наближається вода, натягується мотузка, реагує організм. Відчуття невагомості, мурашки в голові – це зменшення тиску на внутрішні органи. Летячи з 60 метрів і вище, відчуваю потік повітря, на якому лежу. Можу прилягти на нього, або керувати тілом у польоті.
Страшно перші разів п'ять. Виконав понад тисячу стрибків. З мосту для мене – як за хлібом у кіоск. Стрибаю з ключами від квартири, гаманцем, телефонами. З житлових багатоповерхівок у Києві вночі роуп-джампінг влаштовували. Ходили до головних інженерів будинків – жоден ні за які гроші не дозволив. Але зламати замок на дах – хіба проблема?
Ще не всі друзі перестрибали. Поважаю тих, хто каже: хочу, але духу не вистачає. Чимало хто придумує відмовки – мовляв, не цікаво.
Стрибав із мосту в Каневі, погано закріпив мотузку, і вона з'їхала. Траєкторія змінилася, дивом не вдарився об бетонну конструкцію, на яку міст спирається. Злякався.
Дівчина може не розділяти моєї любові до екстриму. Але вплинути не зможе: якщо капатиме на мозок, залишу її, а не спорт.
Найкраще, що людина може зробити для іншої, – дати позитивну емоцію чи нове вміння. Це те, що ніхто не відбере.
Через страхи переступаю з дитинства. Маю перебороти всі.
3 
35413
Коментарі