Коли торгував на базарі, друзі-музиканти загорілися бажанням мати конопляне взуття. Хотіли замовляти в Голландії, а я подумав, що можемо зробити самі.
Ще мій батько вирощував коноплі вдома. В колгосп здавали волокно, з нього ткали полотно і шили одяг. Це було у міжвоєнний час. Виробництво конопель держава підтримувала. Радянський Союз експортував це волокно за кордон. По селах у приймальні пункти здавали його, як зараз - молоко.
Раніше не було ненаркотичних конопель. Усі були наркотичні, але ніхто їх не курив. Використовували як ліки, робили олію. Молочко з насіння давали дітям як поживну речовину для росту. В конопляному зерні багато амінокислот. Під час голоду після війни батькова родина рятувалася пиріжками з перетертого конопляного насіння.
Городи були - по гектару, їх засівали на третину чи половину коноплею. Потім замочували їх у річках чи копанках. Батько розповідав, що після цього вся риба дуріла і спливала на поверхню. Її просто збирали.
Конопляна нитка дуже міцна, як ліска. Полотно у воді не скисає, з нього робили вітрила. У конопляному одязі в холодну пору не відчувається перепаду температур. Тканина дещо грубіша за льняну. Але з конопель можна зробити і тонку пряжу чи тканину.
Рослини коноплі бувають чоловічі й жіночі. Полотно з чоловічої рослини тонше. Бабусі з чоловічих рослин робили сорочки, а з жіночих - мішки, мотузки і канати.
У конопель специфічний трошки п'янкий запах. Кажуть, вискочив, як Пилип із конопель: ні з того ні з сього. Тобто, той Пилип не при собі. Раніше, якщо людина курила коноплі, вважали її майже самогубцем.
Ненаркотичні коноплі вивели українські селекціонери у 1980-х. Тепер волокно роблять тільки з них.
Зараз усього чотири господарства в Україні вирощують коноплі - в Сумській області, Полтавській, Черкаській, Дніпропетровській. А раніше було 27. Тільки починається розвиток фабричного конопляного промислу. Шкарпетки випускають із третиною конопель у складі.
Раніше не було ненаркотичних конопель. Усі були наркотичні, але ніхто їх не курив. Використовували як ліки, робили олію
Конопляне взуття не парить, має антисептичні й бактерицидні властивості. Раніше полотном з цієї рослини обмотували рани. Добре гоїлися.
Першу пару взуття - дитячі туфельки - подарував дітям моїх друзів. У перший сезон виробив 150 пар, торік - три тисячі. Загалом пошив понад 10 тисяч пар.
Пару роблю два тижні. У моїй майстерні працюють шестеро людей. Назвав свою торгову марку Hemps, у перекладі - "конопляний шнурок".
Літні моделі розраховані на сезон. Інші носяться три-чотири роки. Є замовники, які перуть взуття у машинці. А деякі взагалі не перуть: їм подобається, коли трошки сіруватенькі, припали пилом, розмокли під дощем і так висохли.
Ношу тільки власне взуття. Спочатку робив літнє, а потім перейшов на осінньо-зимове. Просочую тканину конопляною олією, це відштовхує вологу.
Придумав масажні устілки. Коштують 50 гривень. Для них тчу конопляне полотно, бо в продажу немає потрібного. Поєдную грубі й тонкі нитки, щоб масажувало. Друзі всі підсіли на конопляні устілки. Можна рік їх носити. Міцні.
Мірки знімати краще ввечері. Тоді ноги припухають, взуття не буде тісне.
Найдешевші босоніжки коштують від 250 гривень. Найдорожчі зимові чобітки, де багато ручної роботи, - до півтори тисячі.
Роблю на зимових чобітках імітацію хутра з конопляного волокна. Всередину вкладаю конопляний утеплювач, але часом і вовняний.
Ніна Матвієнко замовляла туфельки. Побачила взуття на виставці в музеї Івана Гончара кілька років тому. Віктор Ющенко купив класичні світлі туфлі з вишивкою. У нього 45-й розмір. Полотняний колір, вишив сірим. Коштували 800 гривень. Мірок не знімав. Подивився на нього, прикинув на око й пошив. Сторгувалися в Українському домі під час зустрічі з діаспорою, коли він ще був президентом. Коли пошив, привіз йому на дачу під Києвом в Обухівському районі. Його не було вдома. Потім знайомі переказували, що він заносив ті туфлі до дірок і навіть не прав: боявся, що не можна. Носив, доки не посіріли.
Ніхто з нинішньої влади конопляного взуття не замовляє. Хоча кілька депутатів з опозиції купили.
Жінки охоче купують червоні й білі чобітки. Модний також коричневий. Вишивка, аплікація, ткацтво, в'язання - усе випробовую на жіночому взутті.
За 150 гривень є в'язані домашні конопляні капці. На підошві пришив шкіру. Почав робити чоловічі й жіночі конопляні кросівки, вони стримані й стильні.
Ношу конопляну пов'язку на голові, називаю її шапкою-невидимкою.
Найбільше замовлень з травня по вересень. Але ціна в мене завжди однакова.
7 
35413
Коментарі