Українські профспілки оголосили, що уряду бракує 10 мільярдів гривень для покриття соціальних видатків – пенсій, стипендій, зарплат
Володимир ДУБРОВСЬКИЙ, 49 років, старший економіст організації макроекономічного аналізу "CASE Україна":
– Уряд має піти у відставку. Бо не може працювати по іншому. Якщо уявити гіпотетичну ситуацію, що в Україні приходить до влади якийсь доброчесний уряд, то перший крок – відновити дію закону про державні закупівлі в повному обсязі. На закупівлі державні підприємства витрачають у кілька разів більше грошей, ніж бюджетна дірка. Так корумповані уряди рубають собі гроші. Якби закупівлі були прозорі, не потрібно було б підвищувати податковий тиск.
Наприклад, "Нафтогаз" – монополіст, який постійно збитковий. Ці збитки компенсуються за рахунок платників податків.
Друге: дерегулювати економіку. Середній та дрібний бізнес затиснуті державою. З них просто вичавлюють податки.
Не з олігархів, які продають метал, а з усіх інших. Тому уряд має провести глибоку податкову реформу. Треба все спростити. Розпочати слід з реформування судів. Нормальна судова системи для країни – це те ж саме, що імунна система для людини. Без неї вона гине, бо організм не розрізняє, що – добре, а що – погано.
Третє: відновити довіру кредиторів і приватних позичальників до України. У борг дають платоспроможній державі, яка вчасно розраховується з кредитами і має фінансові труднощі лише тимчасово. Якщо ж країна позичає і не реформується, усі розуміють: вона не платоспроможна у довгостроковій перспективі. Старі кредити повертає за рахунок нових позичань. Такій країні не дають дешевих грошей, бо вона приречена на економічний спад.
Ерік НАЙМАН, 43 роки, керуючий партнер інвестиційної фірми "Кепітал Таймз":
– Уже пізно щось робити для латання бюджетної дірки. Тому уряду залишається тільки зменшити витрати бюджету. Всі соціальні статті, що захищені законодавством, профінансують, а все інше уріжуть.
Можуть вводити нові податки. Найлегше підняти акцизи. На алкоголь уже підняли. Збільшуватимуть податки на споживання, на імпорт. Могли б підняти за користування природними надрами, що перебувають у власності держави, але передані приватним компаніям. Але там дуже сильне лобі, тому такі податки, на жаль, не запровадять.
Пропозиція відрахування податків від валютних операцій ситуацію не врятує. По-перше, навіть якщо цей збір введуть, то з лютого, а це не скоро. По-друге, багато грошей виручити не вийде.
Одночасно з урізанням витрат та новими податками можуть почати приватизацію дорогих об'єктів. Найдорожчий і найбільший – українська газотранспортна система. За бажання можна буде продати Одеський припортовий завод.
У рамках співпраці з Міжнародним валютним фондом потрібно буде піднімати ціни на комунальні тарифи. Економічний ефект від співпраці з МВФ – щонайменше 500 мільйонів доларів. Це не фантастично велика сума, але тут найголовніше – договір про продовження співпраці. Це дозволить перепозичити кредит, який доведеться віддавати наступного року.
Щоб покращити стосунки з Євросоюзом, керівництво країни могло б випустити Юлію Тимошенко з в'язниці. Але якщо на це не пішли раніше, то не підуть і зараз. Їм комфортніше поїхати до Москви і домовитися про продаж української ГТС.
Микола БУЛАТЕЦЬКИЙ, 59 років, підприємець, Черкаси:
– Ситуація зайшла так далеко, що її не змінити за короткий проміжок часу. Цей уряд мав робити ставку на малий і середній бізнес. Але він пішов шляхом підтримки великих компаній. Ці корпорації – величезне зло, як і владна вертикаль. Президент же не знає, що відбувається внизу. І олігархи – теж. Через те такі перекоси в бюджеті. Кілька корпорацій, кілька олігархів і кілька тисяч бандитів – це ще не вся країна. Жити потрібно всім, і грошей потребують усі.
Скільки в Україні багатих людей? Тих, хто мають понад мільйон доларів, набереться декілька тисяч щонайменше. Їх треба вольовим рішенням влади відправити й поселити кожного в окремому районі. і сказати: якщо тут не буде добробуту, не налагодите виробництво і не закриєте місцевий бюджет, матимете клопіт. Вони стільки грошей украли, що вирішать усі місцеві проблеми. Кожен з них легко витягне бюджет району.
З іншого боку, якщо ці люди не душитимуть країну, економіка ще швидше розвиватиметься. Адже проблема не в законодавстві, проблема – у представниках влади. Вони оббирають підприємців до цурки, вимагають ділитися. У країні є гроші, але вони не працюють. Бо щойно запрацюють десь – зразу обухом по голові. Підприємство розвивається – з різних боків наїжджають на нього. Це постійна війна. Не треба бізнесу казати: заплати, тоді тебе чіпати не будемо, а інакше – купа проблем. Краще поставити умову: створи 10–15 робочих місць, плати гідну зарплату й податки. І ніхто тебе не чіпатиме. На це всі погодяться. Якщо прибрати вседозволеність чиновництва та олігархів, одразу все зміниться.
Петро САБАШУК, 55 років, підприємець, Запоріжжя:
– Триває величезна атака на середній бізнес. Після ухвалення нового Податкового кодексу, податками та штрафними санкціями нас просто душать. Вичавлюють гроші до останньої копійки. Це – геноцид проти середнього бізнесу, а отже, середнього класу. Нам дістався найдошкульніший удар. Якщо банк для великого підприємства робить кредитну ставку 2–3 відсотки, то для середнього – 25. Я бізнесом займаюся вже близько 30 років, але такого не бачив із 1994-го.
Ситуація патова. Найпростіший шлях на сьогодні – скасувати податок на додану вартість і запровадити податок на продаж. Тоді наші гіганти перестануть одержувати надприбутки з ПДВ, які не до бюджету йдуть, а до них. Інакше урядові просто не буде звідки брати кошти.
8 
35413
Коментарі
3