У МОСКВІ СПОДІВАЮТЬСЯ НА СТРІМКЕ ЗРОСТАННЯ ЦІН НА НАФТУ Й НА РОЗВАЛ УКРАЇНИ, – КАЖЕ ВІЙСЬКОВИЙ ОГЛЯДАЧ ПАВЛО ФЕЛЬГЕНГАУЕР
Чи довго триватиме затишшя на Донбасі?
– Одна з причин відмови від літнього наступу, імовірно, полягала в тому, що довелось би застосувати авіацію. Активні бої взимку майже не відчувалися за 20 кілометрів від лінії фронту. Українська армія могла маневрувати, підвозити боєприпаси. Без авіації така війна неефективна. З її допомогою можна було б руйнувати мости й залізничні вузли, підривати склади в українському тилу. Та застосування авіації остаточно викрило б роль Росії як агресора. Відповіддю з боку Заходу стали б жорсткіші санкції, зокрема, відключення Росії від платіжної системи Swift. План щодо нових санкцій країни Великої сімки попередньо узгодили на саміті в червні цього року. В Кремлі про це знали.
Після Генеральної асамблеї ООН та зустрічі в Парижі наступ до кінця року – малоймовірний. Маневрові бої можливі у січні-лютому, коли важка техніка зможе рухатися по сільських дорогах. Це не означає, що обов'язково буде, але наступ можливий – поки не досягнули політичного врегулювання конфлікту.
Анґела Меркель заявляє, що невдовзі суверенітет України відновиться на всій території, за винятком Криму. Та це – необґрунтовані сподівання.
Торік радники Путіна, зокрема, Сергій Глазьєв, переконали його, що Україна має розвалитися. Дії Москви були спрямовані на прискорення розвалу. Цього не сталося, але чинна українська влада неприйнятна для російського керівництва. Так само й мета України – інтегруватися в Євросоюз та інші західні інституції. Програма Кремля – перешкодити цим процесам. Тактичні рішення можуть бути різні.
Чому прагнення України інтегруватися в євроатлантичний світ Росія сприймає як загрозу?
– У Росії генеральний штаб збройних сил є монополістом у довгостроковому стратегічному плануванні. Там визначають загрози. Військові розмірковують так: якщо віддамо Україну, то невдовзі під Харковом з'являться американські й німецькі танки для наступу на Москву. Без України російська армія не зможе побудувати усталеного периметру оборони. А генштаб планує зробити це до 2025 року. За розрахунками російських військових аналітиків, між 2025-м і 2030 роками має розпочатися світова війна, або серія великих регіональних воєн за ресурси в Європі та Азії. Очікують, що через брак ресурсів людство накинеться на російську територію.
Валерій Герасимов, якого в листопаді 2012-го призначили начальником генштабу, у січні наступного року зробив про це відкриту доповідь в Академії військових наук. З погляду московських стратегів, американці вирішили поламати їхні плани та спровокували "державний переворот у Києві". Найнеприємніше для них, що все це відбувається зараз, коли процес переозброєння ще не завершили. І щоб відтермінувати кризу в Україні, Путін був готовий позичити Віктору Януковичу 15 мільярдів доларів. Тож для припинення війни Кремлю необхідні гарантії, що Україна залишиться в його сфері впливу. Для цього необхідно легалізувати лідерів "республік" і внести відповідні зміни до Конституції. Однак найбільшою гарантією стане сформована танкова армія, що залишатиметься на Донбасі. У будь-який момент вона має бути готовою до наступу на Київ.
У цій армії переважають кадрові російські військові чи "ополченці"?
– Ще влітку торік російські військові інструктори скаржились, що з місцевими ополченцями неможливо працювати. Їхні командири не розуміють, про що йдеться. Військо було не готове до організованого бою. До його розгрому українськими військами залишалося пару тижнів. Тому в серпні довелося вводити на Донбас регулярні частини збройних сил Росії.
Після підписання перших Мінських угод, протягом осені вжили серйозних заходів для розбудови збройних сил ДНР і ЛНР. Сформували танкову армію радянського зразка, у складі якої є два корпуси. Вона розрахована винятково на наступальні операції. Має близько 600 танків, ствольну артилерію, міномети, системи залпового вогню, розвідку. Командують там російські генерали й офіцери, особовий склад налічує до 40 тисяч – переважно місцеві та російські добровольці.
Які витрати Москви?
– Кремль витрачає шалені гроші на переозброєння. Лише на перший етап – до 2020 року – виділили 23 трильйони рублів ($371 млрд. – "Країна"). В Арктиці будують 40 військових баз. Олексій Кудрін (міністр фінансів РФ у 2000–2011 роках. – "Країна") застерігав, що країна не може собі цього дозволити. Все це планували, виходячи з того, що ціни на нафту залишатимуться високими. Ніхто не передбачав їх стрімкого падіння. Зараз у Кремлі триває боротьба – куди спрямовувати бюджетні кошти. Резерви скорочуються, позичати на зовнішніх ринках неможливо – через санкції. Мають дилему: згортати програму переозброєння чи скорочувати пенсії та соціальні витрати? Вже припинили індексувати зарплати військовим, поліцейським і чиновникам. Рівень життя помітно знижується. Люди менше витрачають, і це спричиняє падіння внутрішнього виробництва. Усе це створює напруження. Але Путін не схильний скорочувати воєнні витрати.
У Москві сподіваються на підвищення цін на нафту. Віце-президент компанії "Лукойл" Леонід Федун днями пообіцяв, що наступного року ціна знову сягне 100 доларів за барель. Сподіваються і на розвал України.
Путін обіцяє, що фінансові труднощі триватимуть зо два роки, а далі все налагодиться. Та я вважаю, через рік-півтора в Росії почнеться справжня криза. Якщо продовжимо бомбардувати Сирію, до Росії можуть застосувати додаткові санкції. Туреччина, Саудівська Аравія й інші сунітські країни долучаться до західного "антиросійського фронту", що сформувався через агресію щодо України. Держави ЄС можуть повністю відмовитися від російської нафти. Країни Перської затоки скористаються цим і захоплять європейський ринок. Усе це може відбутися упродовж двох-трьох наступних місяців.
Чому російська авіація завдає ударів по демократичній коаліції в Сирії?
– Позиція Москви така: терористами у Сирії є всі, хто виступає проти президента Башара Асада. Окрім того, існує важливий нюанс: цілі для бомбардувань обирає штаб Асада. Російські військові перевіряють їх за допомогою авіарозвідки, бо не мають власної агентури на місцях. У такий спосіб неможливо отримати переконливі дані – кого бомбардуєш. Асаду ж вигідно нацькувати Росію насамперед на демократичну опозицію. Бо вона завдає йому найсильніших ударів. "Ісламська держава" скоріше йому допомагає, бо теж воює проти демократичних сил. Також слід враховувати, що за кілька десятиліть російські військові зблизилися із сирійськими. Можливо, дехто з наших – на утриманні в Дамаска. Вони доповідають Москві, що все це – терористи, і між ними нема різниці.
Тож Росія стала на бік шиїтів і протиставила себе сунітському світу. Зокрема, Туреччині, яка раніше ухилялася від прямої оцінки подій у Криму й на Донбасі. Також Саудівській Аравії – головному світовому експортеру нафти. Арабські інформаційні агенції, разом із західними, розпочнуть кампанію проти Росії. Але це лише початок. Згодом війська Башара Асада та його союзників, добровольців з Ірану і терористів "Хезболли" (військово-політична організація мусульман-шиїтів Лівану, у більшості країн визнана терористичною. – "Країна"), розпочнуть наступ на війська демократичної коаліції, яку підтримують США й Туреччина. Це спричинить чергову хвилю біженців до Європи.
Чи глибоко Росія може загрузнути в Сирії?
– Зараз російський військовий контингент там не перевищує 2 тисяч осіб. Наростити його буде важко – через проблеми з логістикою. Повітряні коридори через Туреччину й Балкани перекрито, небо північного Іраку контролюють американці. Транспортні кораблі, що йтимуть із Чорного моря у Середземне, Туреччина може перевіряти. Навіть якщо пошлють туди бойовиків із Донбасу, це не змінить ситуації. Москві залишається створювати видимість великої присутності в регіоні.
Шантажуючи Захід масштабним втручанням у сирійську війну, Путін прагне домовитися зі світовими лідерами про "нову систему безпеки" для світу. Цій темі він присвятив промову на Генеральній асамблеї ООН 29 вересня цього року. Це у стилі Путіна. Він – не полководець, він надає перевагу перемовинам: із залякуванням і тиском. Друга Чеченська війна, яку він розв'язав 1999-го, закінчилася домовленостями з кланом Кадирових. У серпні 2008-го російські танки не пішли на Тбілісі, бо Путін вирішив: уже можна домовлятися й диктувати свої умови.
Але система, яку він пропонує, ґрунтується на ідеях початку?ХIХ століття. Вона повертає нас до Священного союзу. У 1820 році монархи Росії, Пруссії та Австрії закріпили за собою право військового вторгнення в будь-яку європейську державу (Священний союз уклали 1815-го. А в листопаді 1820-го на Троппауському конгресі підписали протокол про право збройного втручання у справи інших держав з метою боротьби з революцією. За рішеннями цього конгресу, Австрія придушила Неаполітанську революцію. – "Країна"). Так само зараз Путін прагне домовитися з лідерами провідних держав про спільну протидію "майданам" будь-де.
Інша ідея: всі ключові міжнародні проблеми мають вирішувати між собою кілька "великих держав". Решта повинні виконувати їх.
Третя пропозиція: розділити сфери впливу. Проте в сучасному демократичному світі не спрацюють ідеї, що виникли в добу монархій. Західні політики не погодяться.
Які зовнішньополітичні загрози чекають на Росію протягом наступних десятиліть?
– Насамперед – велика дестабілізація колишньої радянської Середньої Азії. Частково до неї призведе нестабільність в Афганістані, але головними причинами будуть внутрішні. В Узбекистані може відбутися ісламська революція. Президент Карімов є секулярною людиною (не підпорядковує життя суспільства релігії. – "Країна"). Решта регіональних лідерів – теж. Для віруючих мусульман, що становлять більшість населення, вони надто прозахідні. При цьому, корумповані. Революційні лідери можуть переконати народ, що доходи від експорту ресурсів треба ділити чесно, за шаріатським законом. У 2011–2013 роках в Єгипті подібну агітацію проводили "Брати-мусульмани" (міжнародна ортодоксальна релігійно-політична організація. – "Країна") й досягли успіху.
В Узбекистані, на відміну від Єгипту, нема сильної армії, що могла б подавити ісламістів. Перемога шаріату дестабілізує цілий регіон. Ані Москва, ані Пекін не хочуть падіння літніх диктаторів Середньої Азії, але одного разу це станеться і матиме катастрофічні наслідки для Кремля. По-перше, втрата кількох унікальних стратегічних об'єктів, зокрема, Байконуру. Без них не працюватимуть системи протиракетної оборони. По-друге, від шаріату до Росії тікатимуть мільйони біженців.
Яке політичне рішення могло б закінчити російсько-українську війну?
– Воно потребує передусім змін у Кремлі. Його нинішня політика передбачає лише умовну політичну незалежність України від Москви. Путін продовжує стверджувати, що українці та росіяни – один народ. Тому мають жити в одній державі. Передумовою мирного врегулювання конфлікту мав би стати перегляд такої позиції. Так, як після поразки у війні за незалежність США британцям довелося відмовитися від погляду на американців як на другорядних англійців. Після тої війни минуло близько 100 років, доки відносини між двома націями нормалізувалися.
6 
35413
Коментарі