"Разом із шиншилами спав на ліжку, дружина — на підлозі"

— Коли народилася друга донька, зрозуміли з дружиною, що більше не можемо винаймати квартиру. У банку взяли кредит на однокімнатку в новобудові. Щомісяця сплачуємо 150 доларів. Раніше це було 1200 гривень, тепер — майже 3500. Зар­плати бракує, тому доводиться крутитися, — розповідає 30-річний Андрій Гаврош зі Львова.

Працює інженером-технологом на кон­дитерській фабриці, отримує 5 тис. грн зарплати. Дружина сидить удома з меншою донькою.

— Якби Іра працювала, було б легше. Чекаємо, коли дійде наша черга у дитячий садок. Знайомі радять "домовлятися" із завідуючою. Але немає ні зайвих грошей, ні бажання платити хабар, — говорить Андрій. Зустрічаємося на дитячому майданчику. Після роботи гуляє з доньками 5-річною Юстиною та 3-річною Марією. — Боїмося втратити квартиру, ремонт треба. З дружиною вирішили шукати підробітки. Спочатку ліпили вареники та пельмені. Я на роботі збирав замовлення. У під'їзді розвісили оголошення — сусіди купували. Дружина у соцмережах пропонувала. Вареники продавали по 35 гривень. Пельмені — по 50. За день розбирали по 3–5 кілограмів. Коли замовлень побільшало, на допомогу приїхала моя мама. Їй на підлозі постелили надувний матрац. Ми спали на дивані, дівчатам поставили двоповерхове ліжко. Але наш бізнес протривав три місяці. Біля будинку відкрили крамницю з напівфабрикатами. Там пельмені коштували 28 гривень. Якість сумнівна, але люди під час час кризи не перебирають. Перед Різдвом дружина з тещею насмажили пампухів. Винесли на базар — за 2 години розпродали 300 штук. Жаліли, що мало зробили. Можна було продати вдвічі більше. За один брали 4 гривні. Чистими заробили більше 800 гривень. Перед Великоднем пекли паски та баранчиків. Заробили тисячу гривень.

Вареники і пампухи — це швидкі, але одноразові заробітки. Сподіваємося, що найбільший прибуток принесуть шиншили. Два роки тому купив у друга самця та самку за 2 тисячі гривень. Ще двох самок він позичив на розплід. Кілограм їжі для шиншил раніше коштував 4 гривні, тепер 6. Туди входять пшениця, овес, ячмінь, кукурудза. За день одна тварина з'їдає 40 грам, тому витрати невеликі. Вони не смердять, живуть на балконі. Народжують шиншилихи тричі на рік. Минулої зими розродилися. Злякався, аби малі не замерзли. Забрав до хати. Разом із шиншилами спав на ліжку, дружина — на підлозі. Зараз маємо шістьох самок та одного самця. Уже продав 20 тварин по 2–3 тисячі гривень.

Андрій отримав біометричний закордонний паспорт. Планує влітку їхати на сезонні заробітки.

— Якщо дружина погодиться доглядати за шиншилами, під час відпустки поїду до Фінляндії збирати полуницю. За два місяці можна привезти 3 тисячі євро. На місяць візьму чергову відпустку, 15 днів — за власний рахунок. Ще на два тижні відпрошуся або домовлюся про лікарняний. Якщо дружина не захоче, то у селі в батьків зроблю пасіку. Буду медом торгувати.

×