На роботу вінничанин Володимир Воловодюк їздить джипом "Ніссан Ікстрейл".
Кладе в багажник сміттєвий пакет з пластиковими пляшками й папером. Сміття удома сортує. Він — власник підприємства зі збору вторинної сировини "Подільська січ".
— Макулатуру я збирав із 10 років. Батько передплачував п'ять газет. Я все виносив на пункт прийому. За 20 кіло паперу можна було отримати дефіцитну книжку. Наприклад, "Трьох мушкетерів" Александра Дюма. Я назбирав на 30 книжок, — розповідає дорогою Володимир Воловодюк, 43 роки.
За освітою інженер. У держустановах не працював. Починав бізнес 1988 року з комісійного магазину. Заробленого за три роки вистачило, щоб орендувати автозаправку. Згодом відкрив станцію техобслуговування авто і ресторан. 1999-го орендував пункт прийому вторсировини.
— У мене генделик був. Приходили два прийомщики макулатури. Їхній хазяїн запив. Вони попросили позичити пару сотень гривень, щоб розрахуватися з людьми. Потім — завезти вторсировину оптовикам. Я завантажив макулатурою повну вантажівку, вивіз і здав. За день заробив стільки, як інші за місяць. Вирішив влізти в цей бізнес.
У Вінниці має два десятки пунктів прийому.
— Скуповуємо макулатуру по 70 копійок кіло. Якщо багато — по гривні, а картон — на 20 копійок дорожче. Здаємо на переробку по 1,30, — розказує Володимир.— Один пункт за місяць збирає до 7 тонн паперу. За місяць твердих 2 тисячі гривень прибутку матимете.
Пластикові пляшки "точки" скуповують по 2–2,5 грн/кг. Бите скло — від 25 коп.
Найскладніше — знайти приміщення під пункт. Щоб поставити новий у людному місці, потрібно 80–120 тис. грн.
Володимир радить обійти двори. Всередині кварталів може знайтися вільна будка. Її можна орендувати задешево. Пункти прийому відкривають і в гаражах. Дозволів, ліцензій на заготівлю паперу та склотари не потрібно. Вистачить зареєструватися підприємцем на єдиний фіксований податок. Для початку треба 1,5 тис. грн. Уживані ваги можна купити за 500 грн. Стільки ж треба мати для розрахунків за вторсировину. Її носять переважно бомжі.
— Щойно відкриєш будку, вже йде до тебе пожежник. За 500 гривень він оформить дозвіл і рік не чіпатиме. Так само і санстанція. Дільничому можна купити картку поповнення мобілки. Може завітати й податкова. Без хабарів не обійтися. За ліцензію я дав 500 доларів хабара. Для збору й пресування пластикових пляшок, поліетилену, бляшанок потрібна ліцензія. Її видає Міністерство екології.
Проїжджаємо повз багатоповерхівки, над дорогою кілька магазинів. Неподалік залізниця й базар.
— Отам класно відкрити пункт. Багато людей, багато сміття. В магазини й кафе сходити, домовитися забирати в них картон, пакувальну плівку. Треба забезпечити постійний притік вторинної сировини, — Володимир ділиться досвідом. — Двірникам ми платим за кіло паперу на 10 копійок більше. Вони носять тільки до нас. Бомжам можна налити по 50 грам. Був у мене прийомщик. Загітував трьох бомжів. Взяв у мене вантажівку. За день у лісосмузі вчотирьох назбирали центнер пластикових пляшок й тонну скла.
— Конкуренти часто палять "точки". Мої горіли тричі. Нічого не докажеш. Відновив — й усе.
Підприємець орендував ангар на околиці Вінниці. Купив установку для пресування. Тюки непотребу відправляє на переробний завод. Згодом орендував цілу базу. Через п'ять років її викупив. Перейменував на "Подільську січ". Це гектар території з кількома ангарами й навісами. У кожному пресують вторсировину. Наймає 30 працівників.
В ангарі гора нових книжок. Працівник В'ячеслав, 45 років, перебирає книжки з палітурками. Відриває обкладинки, кидає на купу картону.
— Релігійна література. Якісь віруючі отримали й одразу здали на макулатуру,— каже В'ячеслав.
Два автонавантажувачі вантажать на машини спресовані відходи. Щодня Володимир вивозить на переробні заводи 20 т сировини. Має п'ять вантажівок. Уживані преси купив по 15–20 тис. грн. Нові коштують від 40 тис. грн.
Переробну базу варто відкривати, маючи щонайменше п'ять пунктів прийому. Доведеться витратити щонайменше 360 тис. грн на машини, пальне, оренду, закупівлю сировини, податки та дозволи.
Статок Володимира Воловодюка за 10 років зріс до понад півмільйона доларів, порахували його знайомі.
За три роки склав на новий джип
Володимир Воловодюк щомісяця відкладає 10–20% заробленого.
— Найкраще починати, коли нема грошей. Це допомагає правильно ними розпоряджатися. Інакше що заробиш, те й розтратиш. Можна самому собі позичати. Але наступного місяця борг треба повернути. Складати краще 500-гривневими купюрами, щоб було шкода міняти.
Так за три роки підприємець назбирав 260 тис. грн. Купив новий джип "Ніссан Ікстрейл".
— Якби брав у кредит, переплатив би наполовину більше. Не купувати у кредит — це також економія.
Одяг Володимир із дружиною Іриною купує на речовому ринку в Хмельницькому. Там вдвічі дешевше, каже. Їздять навесні та восени. За одну поїздку заощаджують 1,5 тис. грн.
4 
35413
Коментарі
2