— На озеро Світязь приїжджають звідусіль. Цього року були 10 білорусів, четверо німців і 12 поляків. Торік у мене відпочивали італійські пенсіонери. Платили 20 євро за день. Дружині давали по 2 євро чайових за уборку номера, — каже 53-річний Андрій Положевець із селища Шацьк на Волині. Сім років має туристичний бізнес.
— На власний готель гроші заробили на пончиках і тараньці, — продовжує. — Вставали з дружиною о четвертій ранку. Я їхав рибу ловити або чорниці збирати, а Свєта ставила тісто на пончики. Готувала з маком, чорницями і сиром. Складала в картонні ящики, їхала велосипедом на пляж торгувати. Коли назбирали 11 тисяч гривень, купив чотири вагончики і поставив на подвір'ї. Там селили перших туристів. За чотири роки побудували окремий дім. Тепер маю шість номерів. У двох кімнатах живемо з дружиною. Вагончики з подвір'я не прибираємо. Таке житло популярне серед студентів. Селяться за 75 гривень з людини. Всередині є холодильник і телевізор. Літній душ і туалет — на вулиці. Торік людей було багато. А цього року ажіотаж ще більший. Усі номери заброньовані до кінця серпня. За добу беру 150 гривень. Але туристи вже не ті, що були до кризи. Відмовляються від розваг, економлять на їжі. Половину того, що отримав за півсезону, доведеться віддати на ремонт двох номерів. Буря 18 липня наробила біди. Звалила на подвір'ї два дерева, пошкодило дах і вікно.
Туристам безкоштовно даю казани, шампури, мангали для шашликів і барбекю. Але дрова продаю по 20 гривень. Можна готувати самому. Або замовити в нас обід за 100 гривень. Дружина з тещею варять борщ з пампушками або рибну юшку, гарнір з котлетою чи відбивною. Торгуємо м'ясом, рибою і раками, чорницями і грибами. На вуграх і раках заробляю більше, ніж на оренді. Копченого вугра продаю по 400 гривень за кілограм, раків — по 120. Здаю напрокат човен, чотири велосипеди і два катамарани. Племінник поставив у дворі батут для дітей. Бере 15 гривень за 10 хвилин.
Частину зароблених за сезон грошей Андрій Віталійович вкладає в розвиток готелю.
— Торік замінив у номерах розкладні дивани на ліжка з ортопедичними матрацами. Сусід побудував двоповерхову хату на чотири входи. Кожну частину здає за 1,5 тисячі гривень у день. Поклав дорогий паркет, замовив італійські меблі. На подвір'ї є басейн, щоранку возить туристів на рибалку своїм човном. Але в нього один-два номери постійно пустують. За будинок гроші відіб'є років через шість, а я — за чотири літа. Ті, хто має готель у горах, заробляють весь рік. А в нас туристи бувають з червня по вересень.
— Учора випровадила двох туристів із Москви. Приїжджали подивитися, як живуть бандерівці. Просили не казати іншим, що вони з Росії, — розказує 45-річна Наталія Сергійчук із селища Славське на Львівщині. — За два дні вивчили три українські слова: дякую, будьмо і до побачення. Борщ замовляли навіть на сніданок.
З Наталією говоримо по "скайпу". Поставила ноутбук у кухні та готує їсти. У каструлі кипить червоний борщ, на сковороді смажаться відбивні. Біля раковини чистить картоплю донька Тетяна, 14 років.
— Для нас це сімейний бізнес. Молодша донька допомагає готувати. Старша прибирає номери та подвір'я, — говорить Наталія. — Чоловік робить ремонти, їздить за туристами на вокзал. Коли діти у вересні йдуть у школу, наймаю помічницю. Сама не встигаю вісім номерів прибрати і їсти наварити. Раніше в горах тільки зимою були заробітки, коли люди на лижі їхали. Літом тиждень-два — під час фестивалів. Після окупації Криму, туристи до нас їдуть протягом усього року. В нашому будинку можемо поселити 26 осіб. Влітку беремо 80 гривень з людини. Взимку — у півтора раза дорожче. За дворазове харчування треба доплачувати 100 гривень на добу. Торік у грудні мою садибу шахраї здавали в інтернеті по 100 гривень з людини. Брали 70 відсотків передоплати. Туристи потім дзвонили, казали, що їдуть. А я про них вперше чула. У мене інші в ці номери заселилися. Я передоплати не беру. Взимку 50 гривень заробляю на прокаті пари лиж, 30 беру за санки, 120 — за годину відпочинку в сауні. Влітку здаю напрокат велосипеди по 70 гривень за день.
3 
1
Коментарі