Продам двокімнатну квартиру
— Та хай горить той пай. Лучче б орендатору віддала. Мала роботу, працювала економістом на фірмі у Вінниці. Тепер на землі горбачусь, спину зірвала, — каже 47-річна Марина Ісаєва із села Лука Мелешківська Вінницького району. Засадила пай чоловіка 1,8 га полуницею.
— Спочатку, як і всі, здавали землю в оренду. Чоловік був на виставці, і йому в голову прийшла ідея посадити полуницю. Мовляв, заробити зможемо більше, — розповідає Марина. — Але виявилось, що наш пай посеред поля. Добитися дороги від орендаря неможливо, бо він втрачав посівну площу. Взнати, хто має паї на краю поля, теж неможливо. Мусили дати тищу доларів землевпоряднику, щоб усе порішав. Він знайшов людей, оформив договір обміну ділянками. Доплатили тим людям по 200 доларів, щоб погодилися помінятися. Коли виділили землю, не знали, що з нею робити. До того жили в місті, мали квартиру двокімнатну. Техніки не було. Чоловік узяв кредит у банку майже 200 тисяч, купив трактор і посівний матеріал. Також придбали сарайчик за селом в якоїсь баби, щоб було де ставити техніку. Посадили ту клубніку. Навесні побачили, що в нас крадуть рослини. Мусили терміново ставити паркан і камери відеонагляду. В перший рік збирали урожай самостійно, продавали на ринку у Вінниці. В той період майже не спала. Зранку з дочкою й сином збираємо клубніку, веземо на базар. Ввечері поливаю, сапаю та дозбирую ягоду. Зрання знову на базар. Коли підрахували заробітки, були в шоці. Думали, за рік кредит виплатимо. Та ледь нашкребли 100 тисяч гривень. Щоб повернути позику, продали квартиру у Вінниці. Перебралися жити до чоловікових батьків у село.
Прибутки родина почала отримувати за три роки.
— За рік заробляємо 300 тисяч гривень. Зараз у нас працюють наймані люди. Маємо договір з кількома ресторанами і фірмами, що забирають ягоду оптом. На ринок майже не возимо. Квартиру не купили, живемо досі з батьками. Але кожен тепер має по машині. Якби здавали пай в оренду, мали б трохи більше 2 тисяч гривень на рік.
Полтавець 46-річний Віталій Іваненко здає пай в оренду сусідам за чотири мішки картоплі. Землю біля села Стасі Диканського району Полтавщини отримав два роки тому в спадщину від матері.
— Вона все життя пропрацювала в совхозі та на птахофабриці. Могла отримати гектар землі. Але попросила тільки 50 соток. Садили там з родичами овочі. Два роки тому мати померла. У заповіті пай на мене записала. Родичі відмовилися займатися землею, у мене теж нема часу. Працюю далекобійником. Місцеві фермери сказали, що їм не вигідно брати для обробітку таку малу площу.
У Полтаві по сусідству з Іваненком живе багатодітна родина. Попросили дозволу користуватися землею.
— У Люди і Саші четверо дітей. Вони родом із села, на землі робити вміють. Вирощують картоплю, капусту, цибулю, часник, кукурудзу. Дають щороку чотири мішки картоплі. Інші овочі привозять. Жінка довольна. Каже: "Це ти ідеальну схему придумав. Робить не треба, а продукти є". Сусіди теж не в накладі. Розказували, що тепер економлять на продуктах 1,5 тисячі щомісяця.
Отримав переказ на 1650 гривень
— Два роки тому в жовтні отримав переказ на 1650 гривень, — каже киянин 34-річний Віктор Чубаров. — Думав, хтось помилився і гроші витребують назад. Розпитував друзів, родичів. Але ніхто нічого не знав.
Навіть написав оголошення на Фейсбуці, чи ніхто не помилився. За тиждень пробив радіатор у машині. Треба було терміново ремонтувати. Зняв оголошення і потратив ті гроші. Через рік знову отримав переказ, на 100 гривень більше. Узяв роздруківку в банку. Гроші перераховувала бухгалтер якогось підприємства. Знайшов його контакти, та вони виявилися застарими. Гроші віддав дружині на нові чоботи. Під час Майдану зустрів у Києві рідну сестру своєї баби. Вона спитала, чи отримую гроші за пай. Виявилося, бабка перед смертю оформила свою землю на мене. Я про це не знав. Ті гроші, що приходили, — це орендна плата за пай. Ділянка біля села Мартусівка Бориспільського району.
400 тисяч гривень доходу з гектара можна отримувати, якщо засадити пай смородиною, полуницею чи малиною, каже фермер із села Виблі Куликівського району на Чернігівщині Володимир Попруга, 57 років. Обробляє 11 паїв родичів та знайомих.
29 305 гривень за кожен із двох паїв заплатила Чернігівська міськрада. Землю викупили в жителів мікрорайону Бобровиця під міське кладовище "Яцеве". Воно щороку збільшується на 3 га. Тож місто час од часу докуповує під поховання частини поля. 2006-го наділи під кладовище купували по 8,5 тис. грн.
6 
35413
Коментарі