"Брали шоколадку на двох. І навіть банку ікри"

 

— Вам точно не за что покупать продукты? Обычно по объявлению пожилые приходят. Молодежь в интернете сидит, там и продукты покупают. Если дома есть нечего, то к друзьям заваливаются. Так мой сосед говорит, — каже 69-річна Світлана ­Іващук із Вінниці.

Із січня почала купувати продукти в складчину з іншими людьми. Ідею запропонував 30-річний сусід-програміст.

Зустрічаємося біля супермаркету "Грош" на вул. Чехова. Світлана Василівна — невисока, трохи згорблена, у світлому пальті й береті. Тримає пакет із банками, кульками. Звіряємо списки продуктів, які потрібні. У моєму — гречка, масло, твердий сир. Світлана Василівна хоче купити кільку в томаті, чай, розчинну каву, яйця, плавлений сирок, сардельку, олію, згущене молоко, сметану, куряче філе, хліб. Погоджуюся скупитися за її списком. Жінка йде неспішно, трохи тягне ліву ногу. Каже, нога болить із півроку. Іти в лікарню не хоче.

— Отримую пенсію 950 гривень. Ще 200 доплачують як одинокій. Замужем була ще замолоду, давно розвелася. Дітей немає. До пенсії працювала водієм автобуса, кладовщицею. Живу в однокімнатній квартирі з собакою Джессі. Раніше до сусіда часто бігала позичати гроші, щоб дотягнути до наступної пенсії. Перед Новим роком розговорилися. Пожалілася, що хотілося б на свято й шматочок червоної риби з'їсти, і ковбаски, і сиру. Але на все грошей не вистачить. Він запропонував піти в складчину скупитися. Мені сподобалося. Тепер можу собі дозволити те, від чого раніше відмовлялася.

Світлана Василівна вибирає 100-грамову пачку чорного чаю за 21 грн, кавовий напій "Галка" за 14 грн. Записує ціни в список. Кладе в корзину найдешевшу консерву "Кілька в томаті" за 6 грн.

— Це для собаки, щоб суп присмачити. Пляшку олії можу собі дозволити, але цього місяця потратилася. Купила туфлі, треба економити на чомусь.

Радить брати яйця у більшій упаковці: десяток коштує 14 грн, а пачка з шести штук — 11.

На касі плачу 102 грн. Із продуктами йдемо на лавочку за супермаркетом. Світлана Василівна повертає 51 грн. Дістає газету, ніж, відкривачку. Кажу, що забула взяти посуд.

— Нічого, в мене є лишній, ще в пакети пофасуємо. Донесете. Всі, хто вперше приходить, не вірять, що будемо ділитися. Наступного разу вже беруть лоточки, — говорить Світлана Василівна.

Відсипає півпачки чаю, половину кавового напою дає в упаковці. Ділить куряче філе, сметану, згущене молоко, олію, хліб, консерву. Відраховує п'ять яєць. Плавлений сирок і сардельку прошу не різати — дарую Світлані Василівні.

— На спільні закупи ходжу двічі або тричі на місяць. Є постійні клієнти. У сусідньому будинку жінка одинока живе — брали шоколадку на двох. І навіть банку ікри, коли получили пенсію. Буває, дзвонять просто понабридати, не розуміють — як це продукти пополам купляти. З чоловіками важко ділитися. Пішла з одним. Купили сиру, ковбаси, томатну пасту. Стала ділити, як обично, на лавочці. А він закатив скандал, що собі більше врізала. Мусила йти з ним додому, переважувати на електронних вагах. Виявилося, не вгадала на 5 грамів на сирі, а ковбасу розрізала рівнесенько.

Не впевнена, що сильно економлю. Але такі покупки дозволяють їсти смачніші харчі. У березні з сусідкою навпіл брали перепілку копчену. Заважила на 25 гривень. Сама б нізащо не купила. Та й з людьми новими спілкуюся. Більшість пенсіонерів м'яса роками не бачать, а я щотижня їм. П'ю хороший чай. Цих продуктів, що сьогодні купили, мені вистачить на тиждень.

13 торговельним мережам порекомендував знизити ціни Антимонопольний комітет. Із 21 по 28 лютого найбільше подорожчали борошно, цукор, гречка, олія, макарони, вівсянка, сіль

×