Від Вінниці до Карелії приблизно 2,5 тис. км. Цю відстань збірна група, яка відважується на екстрим, долає потягом. Далі, ще майже 200 км., сплавом по річці. Й так до Соловків.
Три тижні життя в палатках, їжі на багатті - школа на виживання в дикій тайзі. Такий відпочинок стає дедалі популярнішим. Бо ті, хто спробував командою вижити на грибах-ягодах й власноруч наловленій риби, хочуть знову втекти у російські джунглі. Вабить природа і можливість випробувати друзів також. Щоправда, в чоловічій компанії. Жінок в тайгу мужчини не беруть. Кажуть, що з дамами багато клопоту.
На теперішні ціни подорож до Карелії, з урахуванням харчів та екскурсії на Соловки, обходиться майже в 4 тис. грн.
"Коли люди залишаються пліч-о-пліч й нема куди дітись один від одного, вилазить справжня сутність кожного", - каже 35-річний вінничанин Микола Назаренко.
Цього літа він вже вчетверте піде підкорювати тайгу. На теперішні ціни подорож до Карелії, з урахуванням харчів та екскурсії на Соловки, обходиться майже в 4 тис. грн.
Гід уточнює маршрут й складає карту привалів й ночівлі. А також розподіляє обов'язки. Окрім керівника, який відповідає за все і всіх від початку до кінця, обов'язково є лікар, завгосп, повар, лоцман, костровий і … літописець. Останній щовечора нотує все: від "що бачили" до "що їли". Завгосп суворо по нормах, розписаних ще вдома, видає продукти і пайки. З собою беруть крупи, сало й багато олії. Бо на маршруті чекає чималенько риби.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Тягну невелику щучку, а її хапає удвічі більша"
"Йди на рибалку, тільки попробуй рибу принеси!"- це вже стандартний жарт після кількох днів сплаву", - сміється Микола Назаренко й додає, що провізія справа відповідальна. Все прораховується за калоріями й наперед складеним щоденним меню. Медик запасається не стільки кремом проти укусів комах, скільки ваніллю для тортів. Від її запаху тайожних комарів просто верне, "Майже, як тубільців від росіян", - порівнює Микола Назаренко.
Мандрівник каже, що українців надзвичайно люблять навіть у тайзі. За щирість і надійність.
Мандрівник каже, що українців надзвичайно люблять навіть у тайзі. За щирість і надійність. Місцеві поводирі охоче погоджуються вести наші групи за менші гроші, ніж своїх співвітчизників за більший гонорар. Прихильність до України видно й у місцевому магазинчику, де хліб лише трьох сортів – білий, київський і український. Сіль також українська. Це один з найходовіших товарів. Засолка риби – основний промисел й заробіток місцевих.
"Рибалять й продають рибу заїжджим багатіям з великих промислових міст. В радянські часи у них централізовано закупали і рибу, і ягоди. Тепер коли цього немає, кажуть, що в лісі стало жити важче", - переповідає те, що чув від рибалок Микола.
В поселеннях живуть до трьох тисяч людей, а то й менше. Молодь в тайзі майже не залишається.
Є школа й магазин. Але до найближчого такого селища від маршруту туристів 200, а то й більше, кілометрів. Тому воду можна пити прямо з водоймища. Якщо когось і зустрічають, то рибалок. Їхня російська із своєрідним акцентом. Люди прості й не лицемірні. Готові допомагати. Вони радо зупиняються з українськими туристами у покинутих хатинах. На маршруті довжиною 150 кілометрів може зустрітись така хатина, дерево й пеньок "добрих знахідок".
"Пеньок "добрих знахідок" - це те, що кимось колись залишене, як непотрібне. Можна знайти дійсно все: від залишків цукру й круп - до компаса, карт і вудки", - пояснює Микола.
Ці місця, де можна поживиться навіть наносять на детальну карту маршруту. В будинку можна зігрітись, переночувати. Є посуд і продукти. Можна з'їсти все знайдене, залишити щось своє, але забирати з будиночку посуд чи ламати щось – ні в якому разі не можна.
Тайга допомагає добрим людям, а погані, як жартують тубільці, йдуть в ліс й не повертаються.
Тайга допомагає добрим людям, а погані, як жартують тубільці, йдуть в ліс й не повертаються.
"Нам розповіли, що тіла двох місцевих людей, яких запідозрили в обкраданні поселень, невдовзі хвилею прибило до берега", - продовжує Микола, - тут швидше за міліціонера зустрінеш лося чи ведмедя-мурашника.
Ця низькоросла порода ведмедя поширена у тайзі й особлива тим, що розриває мурашник й виїдає яйця комах. А мурашники там висотою в людський зріст. Вночі кричать сови й філіни. Але мальовничі світанки й нові враження від багатства дикої природи, компенсують нічну тривогу.
"Кожен день обіцяє сюрприз. Наприклад, заплив на острів "Добрих духів". Це так званий музей туристичної творчості під відкритим небом. Можна сказати, що просто експозиція побутового мотлоху й власноруч зроблених сувенірів з природних матеріалів. Там є чобіт на гілці, телефон на дереві, стовп з жартівливими вказівками, модель унітаза й багато чого іншого. Бувалі туристи везуть експонати до цього музею ще з дому. Щоб зробити свій внесок у його фонди."
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Музей приколів створили у тайзі
Додому з тайги привозять не тільки враження і фото, а й рибу. Практика довела, що засолену влітку карельську рибу смакують з пивом, щонайменше, до новорічних свят. Втім, найкращий здобуток в Тайзі – це розрядка.
"В кінці другого тижня подорожі починаєш цінувати те, що в тебе є у місті. Особливо це стосується сімейних. Вдалині від дому і на одинці з собою відношення до сімейних стосунків переглядаються і міняються в кращу сторону", - каже 32-річний Геннадій Калінін й додає, що таких чистих річок, які просто кишать різноманітною рибою, кам'янистих круч і лісів вкритих суцільними ягодами, в Туреччині, куди їдуть більше за модою аніж відпочинком, безумовно не знайти. Від однієї подорожі в Карелію вражень вистачає на 5 років.
Коментарі
3